Питання виховання молодого покоління і попередження злочинності серед дітей завпеди актуальні, адже йдеться про наше майбутнє. Саме тому законодавець передбачив у Кримінальному кодексі України окремі положення про кримінальну відповідальність неповнолітніх — осіб, які не досягли 18-ти років.
Треба знати, що кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення кримінального правопорушення виповнилося шістнадцять років. Але є винятки.
Так, діти у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років підлягають кримінальній відповідальності лише за тяжкі та особливо тяжкі злочини: умисне вбивство, умисне тяжке тілесне ушкодження, жорстоке поводження з тваринами, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, бандитизм, зґвалтування, крадіжку, грабіж, розбій, вимагання, умисне знищення або пошкодження майна, пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів, незаконне заволодіння транспортним засобом, хуліганство, злочини, що посягають на національну безпеку України.
До неповнолітньої особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, застосовують примусові заходи виховного характеру: застереження, обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки; передачу під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу, за його згодою; а також — передачу під нагляд окремих громадян, на їхнє прохання; покладення на правопорушника, який досяг п’ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов’язку відшкодування заподіяних майнових збитків; направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків — до його виправлення.
Також закон суттєво обмежує, у порівнянні з дорослими особами, перелік видів покарань, що можуть бути застосовані до неповнолітніх, зокрема, до них узагалі не застосовують довічного ув’язнення.
Неповнолітніх можуть засудити лише до покарань у вигляді штрафу, якщо вони мають самостійний дохід, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення; до громадських робіт на термін від тридцяти до ста двадцяти годин, які він має виконувати у вільний від навчання чи основної роботи час.
Якщо неповнолітня особа працює, до неї можуть застосовувати виправні роботи, які полягають у відрахуванні від п’яти до десяти відсотків із заробітку в дохід держави.
Неповнолітніх можуть засудити до арешту в умовах ізоляції у спеціально пристосованих установах на термін від п’ятнадцяти до сорока п’яти діб і позбавлення волі на строк від шести місяців до десяти років.
Неповнолітнього, який вперше вчинив кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, можуть звільнити від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру, які перелічені вище.
Слід зазначити, що, незважаючи на більш пом’якшену відповідальність неповнолітніх, особа, яка вчинила злочин, все одно несе кримінальне покарання, яке тягне за собою судимість, що може стати чорною плямою на біографії людини на все її життя.
Окрім цього, треба знати, що встановлено відповідальність дорослих за втягнення неповнолітніх у протиправну діяльність: пияцтво, заняття жебрацтвом, азартними іграми. Вказані дії карають позбавленням волі на строк до десяти років.
Анатолій Лукашенко,
заступник керівника Косівської окружної прокуратури.
«Гуцульський край», №44, 3.11.2023 р.