Товариство «Просвіта» створилося 8 грудня 1868 року у Львові на противагу антиукраїнству і русофільству. Незважаючи на провладні польські та русофільські нападки, по всій Галичині засновували філії «Просвіти».
В умовах колоніального поневолення «Просвіта» об’єднала довкола себе кращих представників галицької інтелігенції — священиків, науковців, політиків, вчителів, медиків, правників і діячів усіх сфер життєдіяльності. Вони поширювали ідею національного відродження серед мільйонів українців. Члени «Просвіти» засновували повсюди читальні, видавали книги, підручники, газети. Почали збиратись українські народні віча. Читальні стали центрами курсів неписьменних, аматорських діянь, створення рільничо-господарських спілок, позичкових і ощадних кас, кредитівок. Активна праця просвітян у духовній царині формувала основи нації, активних борців за свою державу.
Цій важливій справі жертовно віддавали себе і просвітяни колишнього Косівського повіту. У своїй краєзнавчій статті під назвою «Просвіта будила національну свідомість», надрукованій у газеті «Рідне слово» за 18 грудня 2003 року, краєзнавець Ігор Пелипейко писав, що перші читальні «Просвіти» були створені у таких населених пунктах: с.Космачі — 1896, м.Кутах. с.Москалівці (нинішня частина Косова) — 1897, с.Тюдові — 1898, с.Старому Косові — 1899, с.Розтоках — 1900, селах Кобаках, Рожнові, Нижньому Березові, Шешорах, Старих Кутах — 1901, м. Косові — 1903, Смодній, Пістині, Прокураві — 1904, Вижньому Березові, Микитинцях — 1905, Бабині, Малому Рожині, Лючі — 1906, с. Бані-Березові, Соколівці, Текучій, Яворові — 1907, с. Брустурах — 1908, с.Рожнові — 1910, с.Акрешорах — 1912.
Але з початком війни 1914 року фактично призупинилась діяльність «Просвіти». Успіхи російських військ на австрійському фронті та окупація Галичини в 1915 році дали можливість російській владі знищити «Просвіту», яку вона називала «джерелом мазепииства і сепаратизму». Всі філії та читальні закрили, їх майно розграбували, знищували книжки, архівні документи, цінні папери. Багато просвітницьких діячів вислано на Сибір, не всім пощастило повернутись на рідну землю.
Про події воєнного і післявоєнного періоду в своїй статті «Діяльність Кутського товариства «Просвіта» 1918–1939 років» розповідає багаторічний в’язень сталінських таборів, член правління Косівського районного об’єднання ВУТ «Просвіта» Остап Гречко-Подольський. На фоні післявоєнних подій кутська «Просвіта» починає відновлювати свою діяльність. Українське національне прагнення кутчан виявилось з великою силою. Інтелігенти, які не втратили почуття до просвітницької праці, активно включилися у відновлення читальні та бібліотеки. Можна сказати, що у 20–30 роках у Кутах склався своєрідний ритм «читальницького життя». Члени «Просвіти» були завжди у центрі життя Кутів. Вони віддавали себе людинотворчій роботі. І так відновлювались інші просвітянські осередки Косівщини. Але з приходом у 1939 році на західноукраїнські терени комуно-більшовицького режиму їх було ліквідовано.
Свою діяльність просвітянські осередки почали відновлювати на початку 1989 року як осередки Товариства української мови ім. Тараса Шевченка, згодом перейменованого у Всеукраїнське товариство «Просвіта» ім. Тараса Шевченка. Першим головою Косівського районного об’єднання був Ігор Пелипейко, а з 1990 року — Богдан Радиш. У цей період регулярно проводили різні просвітянські заходи з національного відродження. У жовтні 2008 року головою Косівського районного об’єднання «Просвіта» було обрано Богдана Глібчука. З його ініціативи і під безпосереднім керівництвом побудовано перший на Прикарпатті пам’ятник українцеві №1 20-го століття, засновнику ОУН, полковникові Євгену Коновальцю у с.Старих Кутах, який був відкритий при велелюдному зібранні 10 січня 2010 року. Пам’ятник був побудований на кошти, зібрані Старокутською громадою і небайдужими жителями Косівщини. Активну участь у зібранні коштів і побудові пам’ятника взяли просвітяни с. Старих Кутів: Богдан Будз, Микола Бернюга, Мирослав Близнюк, Іван Кузменюк, Тома Кузменюк, сільський голова Василь Цикаляк та багато інших.
Створено та відновлено роботу ряду осередків. У с.Нижньому Березові від новлено сільський осередок, у якому налагоджено роботу народного театру. У Косівській дитячій школі мистецтв створено осередок «Просвіти» з викладачів, до нього активно залучають і дітей.
В травні 2018 року відновлено роботу сільського осередку в с. Брустурах. Ця подія знакова тим, що його очолив молодий священик Василь Петращук, активним членом осередку став голова Косівської районної ради Павло Ванджурак.
Впродовж багатьох років організовуємо у школах і закладах культури виїзні лекції відомих просвітян області: заслуженого лікаря України Євгена Романишина, депутата Верховної Ради України, письменника Дмитра Захарука, Марії Пахолок, Петра Арсенича та інших.
Члени осередків «Просвіти» Косівщини постійно беруть участь у відзначенні національних, пам’ятних дат відомих постатей національно-визвольної боротьби. З вересня 2017 року з ініціативи просвітян започатковано щорічне відзначення дня народження генерала СБ ОУН Миколи Арсенича в його рідному селі Нижньому Березові.
Спільно з працівниками Косівської центральної районної бібліотеки та відділу культури РДА проводимо заходи національного та культурного спрямування. Зокрема, вшанування пам’яті Тараса Шевченка, Івана Франка, Михайла Павлика, Тараса Мельничука, Василя Стуса.
З Косівським осередком НТШ проводимо наукові конференції. Створені нові секції напрямків просвітянської роботи, а саме — відновлення племінної роботи в галузі тваринництва (Василь Гуменюк), впровадження альтернативних джерел електроенергії (Григорій Бойчук).
Випускаємо часопис районного об’єднання «Рідне слово», залучаємо дітей до занять у спортивних секціях, зокрема вільної та греко-римської боротьби.
Можна перелічувати ще багато справ, які роблять члени «Просвіти». Підсумовуючи вищенаведене, можна сказати, що «Просвіта» — це об’єднання всього суспільного українства на даному етапі у становленні Української держави.
Богдан Глібчук,
голова Косівського РО «Просвіта».