Минулого тижня О.Ю.Лаврук з Малого Рожина відзначила свій 100-літній ювілей. Олену Юріївну з цією поважною датою вітала не тільки її родина.
Олена Лаврук народилася 6 грудня 1912 року, так записано у її паспорті. Зі сторічної вершини життя цій жінці є що згадати. Всього набачилася на своєму віку. Пережила кілька державних утворень і їхніх режимів. Від комуністичного свавілля таки потерпіла. Влада не питала згоди й змусила залишити насиджене місце. У 1951 році майже усіх з села вивезли на необжиті землі Миколаївської області. Проте тяга до родинного гнізда не полишала подружжя Олени й Івана Лавруків. Сім’я переселенців спакувала свої сякі-такі статки і у 1953 році повернулася у рідне село знову налагоджувати своє життя.
Чоловік Іван був старший від своєї дружини на 8 років і вже 20 років як догоріла свіча його життя. Надійною опорою у житті матері стали син її Юрій і дочка Олена разом зі своїми сім’ями. Мати завжди пишалася своїми дітьми.
О.Ю.Лаврук гарно виховала свою родину і тепер має від найрідніших чуйну увагу і турботливий догляд. А ще дуже щаслива від ласкавого щебету чотирьох онуків і дев’яти правнуків. Тож не дивно, що привітати ювілярку прийшла повна хата гостей. Бо за свій поважний вік ця жінка не завдала нікому прикростей. У злагоді жила з сусідами, своїм власним сумлінням, з щирою молитвою і вірою у Бога.
Найкраще побажання Олені Юріївні висловлювали заступник голови районної ради Дмитро Бойчук, перший заступник і заступник начальника управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрації Олександра Мицкан і Василь Галамасюк, депутат районної ради, директор Малорожинської ЗОШ Василь Бельмега та вчитель цієї школи Галина Лукань, соціальний працівник села Ольга Бельмега.
Столітній жінці вручили вітального листа від Президента України В.Януковича, квіти і дарували теплі й щирі обійми. Очевидно треба уміти прожити життя , щоб заслужити таку повагу.
Ігор СУСАК.
Фото автора.