Косівщину важко назвати житницею Прикарпаття. Однак і у нас сьогодні жнивують. На території району посіяно 1700 гектарів зернових і зернобобових, посаджено 4850 гектарів картоплі, 550 гектарів овочів. 25 гектарів засіяли «героїнею» недавніх топ-новин — гречкою, дефіцит якої помітно позначився на гаманцях споживачів і нервах високих посадовців.
Гарячого липневого дня голова райдержадміністрації Ярослав Шинкарук і начальник управління агропромислового розвитку РДА Іван Івасюк вирушили у рожнівське фермерське господарство «Заріччя», щоб подивитись, як там жнивують.
— Це добрий знак, коли керівник району особисто виїжджає у поле, — не приховує свого задоволення Іван Івасюк. – Значить, він приділяє сільському господарству належну увагу і справді переймається його проблемами. Отже, є надія на відродження аграрної галузі на Косівщині.
На залитому сонцем ячмінному полі гостей з Косова зустрічає Василь Жмендак – засновник і перший керівник ФГ «Заріччя», колишній начальник управління агропромислового розвитку РДА, а сьогодні — заступник голови районної ради. Хоч Василь Омелянович і передав віжки правління фермерським господарством дочці Оксані, коли став державним службовцем, але в цю гарячу для хліборобів пору він – природжений аграрій – не може всидіти в кабінеті. Пішов у відпустку і допомагає збирати вирощений урожай дітям – дочці і синові. Ярослав Жмендак теж вирішив присвятити себе аграрному бізнесу – очолює обслуговуючий кооператив «Борозна», що надає селянам послуги з обробітку особистих земельних ділянок (допомагає орати, культивувати, збирати врожай). Того дня молодий фермер теж був у полі — сидів за кермом комбайна і не зупинив його навіть для того, щоб потиснути руки районним керівникам – надворі жнива, на дотримання ділового етикету не має часу.
Начальник управління АПР Іван Івасюк вважає Рожнівське «Заріччя» флагманом аграрної галузі району. Господарство має 51 га орної землі, сіє пшеницю, ячмінь, овес та ін., займається овочівництвом, вирощує 200 голів ВРХ, налагодило майже замкнений цикл виробництва. Забезпечує городиною, молочними і м’ясними продуктами бюджетні установи району: Косівську школу-інтернат-гімназію, Косівську ЦРЛ і Яблунівську районну лікарню.
— Практично, це один невеличкий колгосп, — каже Іван Івасюк.
Нещодавно «Заріччя» взяло ще 16 га незатребуваних паїв. Але ця земля занедбана, у неї треба вкласти багато праці і коштів, щоб підготувати її до посіву озимини.
— Оце той трактор, що ви допомогли придбати, — каже голові РДА Василь Жмендак і показує рукою на невеликий трактор, що якраз заїжджає на поле. — Якби не він, ми не змогли б так швидко збирати урожай.
Справа в тому, що на період жнив «Заріччя» взяло у багатофункціональному с/г кооперативі «Сільський господар» (керівник — Василь Сливка) трактор, який тюкує сіно. Його придбали торік. У вартості цієї спритної механізованої «мурахи», що невтомно поглинає скошене сіно і пакує його у великі «рулони» по 300-500 кг, є і бюджетні кошти. У такий спосіб районна влада зробила свій внесок у підтримку аграрної галузі краю. Тепер цей трактор допомагає збирати сіно усім сільськогосподарським підприємствам і кооперативам Косівщини, які вирощують зернові. «Взаємовиручка між господарствами дуже велика», — не приховує задоволення начальник управління АПР Іван Івасюк.
Невтомний трактор наочно демонструє присутнім вирішення проблеми катастрофічної нестачі робочих рук у сільському господарстві – він із успіхом замінив 25 косарів. Разом із трактором-навантажувачем тюків упродовж одного дня вони заготовляють 10-20 тонн сіна. І це — вихід із критичної ситуації, що склалася в аграрному секторі, адже сільські жителі не виявляють бажання працювати у полі, хоч і сидять без роботи. «У нас буряки нема кому сапати», — бідкається Василь Жмендак.
Василь Омелянович з гордістю показує Ярославові Шинкаруку шестигранний ячмінний колосок — продукт селекції Коломийської дослідної насіннєвої станції. На відміну від традиційного (двогранного), який теж посіяло «Заріччя», новий сорт дає у два рази більший урожай. Цього року планують зібрати 35-40 центнерів ярого ячменю «на круг» – це дуже гарний показник для нашого гірського регіону, переконані аграрії.
Напередодні у «Заріччі» скосили пшеницю (німецький сорт). Зібрали 40 ц на круг. Могло бути більше, але підвели земельні ділянки, які торік замокли під час паводку. На сухих горбах урожайність становила 60 ц на гектар.
Керівник виконавчої влади району на прикладі рожнівських полів на власні очі побачив усі вади невдалого розпаювання колгоспних земель. Засіяні і доглянуті поля «Заріччя» перетинають уздовж і впоперек селянські паї. Чимало з них рясно заросли бур’янами, насіння яких щедро розсівається на всі боки. Заступник голови районної ради Василь Жмендак скаржиться голові РДА на занедбаність цих ділянок. В аграрія душа болить, коли дивиться, як людська бездіяльність і безгосподарність прирекли сотні гектарів родючих земель на штучне безпліддя. Як фахівець, він надто добре розуміє, що ця земля не лише не плодоносить, вона псується. Щоб повернути її до стану, придатного для вирощування зернових чи городини, треба витратити не один рік і не одну тисячу гривень.
«Це дурдом!», — таку не дуже милозвучну, зате чесну характеристику дав Василь Жмендак стану справ з розпайованими землями. Аграріям доводиться бути і юристами, і психологами, і дипломатами, щоб взяти в оренду дрібні й розкидані у шаховому порядку земельні ділянки. Процедура їх реєстрації вимагає додаткових коштів і забирає багато часу. Ускладнює проблему смерть пайовиків. Правонаступники, якщо вони є, не реєструють паї на себе і не обробляють їх. Відтак механізму впливу на цих людей практично немає.
— Наше фермерство повикроюване поміж присадибами, — констатує гіркий факт Василь Жмендак. – Там узяв 7 гектарів, там — 5, там — 2. Отак два роки «воював» — розсував, відсував людей, формував ділянки, придатні для посівних площ. Щоб ефективно використовувати с/г техніку, яку має «Заріччя», потрібно щонайменше 5 гектарів. Якщо ділянка менша, у кілька разів збільшується використання солярки.
Ярослав Шинкарук, Іван Івасюк і Василь Жмендак зацікавлено обговорили ряд важливих проблемних питань аграрної галузі району. Тут, під пекучим сонцем, серед акуратних рядочків скошеного ячменю, під бадьорий гуркіт двигунів комбайна і трактора, ці проблеми відразу стали більш очевидними і зрозумілими.
Аліса МУДРИЦЬКА.
Фото автора.
Незважаючи на хронічні проблеми всеукраїнського масштабу: руйнацію колективних господарств, втрату досвідченого кадрового потенціалу і варварське розтягування на шматки їх потужної матеріально-технічної бази; незважаючи на недоступні банківські кредити і захмарні ціни на сільськогосподарську техніку, незважаючи на безліч супутніх ризиків, зокрема природних катаклізмів, які в одну мить можуть звести нанівець багатомісячну важку селянську працю, — аграрна галузь України, як впертий житній колосок, пробивається крізь товщу всіх бюрократичних, фінансових перешкод і поволі спинається на ноги, бо землеробство вічне, як саме людство.
Про відродження сільського господарства на малоземельній гірській Косівщині ми поведемо мову із головою райдержадміністрації, депутатом обласної ради Ярославом Шинкаруком.
— Ярославе Івановичу, після ліквідації місцевих колгоспів і радгоспів аграрний сектор зосередився в особистих селянських господарствах. Це прогресивний чи регресивний процес?
— Безумовно, це великий крок назад. Крихітні селянські господарства прогодують членів однієї родини, але не здатні забезпечити необхідними продуктами харчування таку велику країну, як наша. Тому майбутнє – за сільськогосподарськими підприємствами, що займатимуться рослинництвом і тваринництвом професійно.
— Сільськогосподарська галузь Косівщини сьогодні — це…
— …це 22 фермерські господарства, 5 кооперативів і понад 32 тисячі особистих селянських господарств. Питома вага с/г підприємств становить лише 2 проценти. Загальнообласний показник вищий – в межах 20 відсотків. Тому завдання виконавчої влади і органів місцевого самоврядування району бачу в тому, щоб кількість спеціалізованих аграрних підприємств зростала — землі потрібен ефективний власник.
— Що, на Ваш погляд, заважає його появі у нашому районі?
— Одна з найбільших проблем не тільки Косівщини, а й усієї України – непродумане розпаювання колишніх колгоспних земель. Вони були поділені на дрібні клаптики, які мають різних господарів, а то й узагалі їх не мають, якщо власник паю помер. У гірських умовах, де орної землі споконвіку було мало і кожна вільна ділянка – на вагу золота, ця загальнодержавна проблема ще більш загострилась. Всього на території району є 1500 га розпайованих земель. Начебто, немало. Але цей потенціал не використовуємо на повну потужність. Фермерські господарства мають у своєму розпорядженні лише 228 га — це крапля в морі. Місцеві аграрії хочуть і можуть розширювати сільськогосподарське виробництво, але не мають де.
Людям, які хочуть працювати в аграрному бізнесі, доводиться вмовляти і переконувати кожного селянина віддати свій пай в оренду. Це забирає багато часу і нервів, відбиває бажання працювати у цій галузі. Тому, вважаю, влада на місцях не повинна стояти осторонь цих проблем і допомагати аграріям: вишукувати площі, придатні для ведення фермерського господарства, вести перемовини з жителями територіальних громад, переконувати їх віддати свій пай в оренду фермерському господарству, якщо вони самі не здатні на ньому вирощувати нічого, крім будяків. Голови місцевих рад мають обстоювати державницьку, а не хуторянську позицію. Треба думати про майбутнє свого села і всієї України, а не лише про наступні вибори і збереження приязних стосунків з електоратом.
Сьогодні багато списів ламають довкола доцільності надання законодавчого дозволу на продаж земель сільськогосподарського призначення. Якби пайовики більше дбали про свої земельні ділянки, якби не чинили за принципом «і сам не гам, і другому не дам», якби українські чорноземи не заростали бур’янами, чагарниками, і їх орали трактори, а не кроти, то, може, це питання нині ніхто не порушував би.
— Яку допомогу надає районна влада вже діючим сільськогосподарським підприємствам і тим людям, які хочуть впрягтися у цей бізнес?
— Проводимо інвентаризацію розпайованих земель, щоб мати чітке уявлення, як їх використовують, і вживати заходи до власників, які занедбали свої ділянки. Кожній сільській раді рекомендуємо (наказувати не маємо права) шукати на своїх територіях незадіяні розпайовані землі, об’єднувати їх у придатні для ефективного ведення сільського господарства вільні земельні площі і надавати в оренду фермерським господарствам, сільськогосподарським кооперативам. Управління агропромислового розвитку РДА спільно з районним Центром зайнятості працюють над створенням заготівельно-збутового кооперативу. З цією метою минулого місяця було надано одноразову допомогу з безробіття на суму 11181 грн. трьом жителям Яворова для організації підприємницької діяльності та створення сільськогосподарського кооперативу.
Вісім місцевих сільськогосподарських підприємств уклали угоди з районним Центром зайнятості про створення додаткових робочих місць в аграрній галузі і отримали для цих потреб дотацію з бюджету на суму 197155 гривень.
Районна влада всебічно підтримує місцевих виробників. Тому всі їдальні бюджетних установ Косівщини (лікарень, шкіл, дитячих садочків) забезпечуємо городиною і садовиною, молочними продуктами, м’ясом, вирощеними і виробленими нашими фермерськими господарствами і кооперативами.
Розроблено і затверджено на сесії районної ради програму підтримки сільськогосподарських кооперативів — на її реалізацію заплановано 160 тисяч бюджетних коштів. Аграрії просять виділити частину цієї суми на придбання сівалки точного висіву овочів. Ми бачили її на міжнародній сільськогосподарській виставці у Києві, яку відвідували нещодавно. Коштує це диво техніки 68 тисяч гривень. Хоч і недешево, але фахівці сільського господарства стверджують, що така сівалка дуже потрібна і швидко окупиться. Гадаю, це той випадок, коли не можна економити.
Ми сьогодні багато говоримо про енергетичну незалежність держави. Продовольча незалежність не менш важлива. Якщо в країні не буде якісних, у достатній кількості і доступних за ціною продуктів харчування, нам не вдасться уникнути соціальних та інших серйозних конфліктів. На щастя, це розуміє Президент України Віктор Федорович Янукович. Аграрна галузь Прикарпаття має величезну підтримку в особі голови обласної державної адміністрації Михайла Васильовича Вишиванюка – державного діяча за посадою і аграрія — за станом душі. Тому маю надію, що за такої впливової підтримки і з нашою допомогою на місцях сільське господарство в Україні, області і нашому районі, зокрема, вдасться відродити.