Якось, їдучи з Івано-Франківська автобусом, біля мене сіла старша монахиня. Навпроти двоє молодих хлопців з навушниками, дорогими мобільними телефонами, з жуйками у роті, весело розмовляли. Коли в Коломиї всі вийшли з автобуса, двоє молодиків разом виплюнули з ротів жуйки на асфальт… Монахиня, зауваживши це, сказала: «Який гріх плювати на святу землю…».
Ніколи не задумуючись над її словами, я мимоволі пригадую їх завжди, коли бачу як випльовують масово всі, хто споживає цей продукт сучасної цивілізації. Пригадую і тоді, коли бачу наші захаращені потічки, ріки, дороги, тротуари, парки, ставки, поля, ліси…
Так, ми плюємо на землю, по якій ходимо, яка родить, милує око, яка створена для нас нашим Творцем. А вона, наша матінка-природа, ображена і зруйнована, плаче… ніби промовляє: «Бережіть мене, я відплачу вам сторицею…». Ще і ще раз перечитую прекрасний Акафіст «Подяка Богові за все…». Раджу всім небайдужим придбати собі його і вчитуватися у кожен рядочок… «Господи, як приємно перебувати на гостині Твоїй; запашний вітер, гори, розпростерті небеса, води, неначе безмежне дзеркало, що віддзеркалюють золото променів і легкість хмар. Вся природа тайно перешіптується, вся вона повна ласки Твоєї. Благословенна мати-земля з її скороминучою красою, що збуджує тугу за вічною батьківщиною, де в нетлінній красоті звучить Алилуя.
Ти ввів мене в це життя, як в зачарований рай. Ми побачили небо, як глибоку синю чашу, в блакиті якої співають птиці, ми почули миротворчий шум лісу і милозвучну музику вод, ми споживали солодкі плоди і запашний мед. Гарно у Тебе на землі і радісно бути гостем Твоїм.
Слава Тобі за свято життя.
Слава Тобі, за запахи конвалії і рож.
Слава Тобі, за різноманітний солодкий смак ягід і плодів.
Слава Тобі, за алмазне сяяння ранньої роси.
Слава Тобі, за усмішку світлого пробудження.
Слава Тобі, за вічне життя, що випереджує небесне.
Слава Тобі, Боже, на віки».
Напевно, краще не скаже ніхто. Тому, дякуймо Богові, не вимагаймо так багато від природи матеріального, не засмічуймо і свої душі, бо матінка-природа за все нам може відплатити… Не ображаймо її…
Л. БЕЗПАЛОВА.