Велике, невимовне горе спіткало родину та громадськість Коломийщини.
24 січня, пізно ввечері, передчасно від чергового серцевого нападу помер Дмитро Гриньків – громадський діяч, почесний громадянин міста Коломиї, голова Коломийської міськрайонної організації Всеукраїнського товариства політичних в’язнів і репресованих, член Національних спілок письменників і журналістів України, автор багатьох книг, заступник голови громадської ради при Коломийській райдержадміністрації.
Вагома сторінка його життя – літературна діяльність тісно пов’язана з плином політичних подій та боротьбою за незалежність України. Його повісті і вірші присвячені героям національно-визвольних змагань, відомим поетам, художникам, колишнім політв’язням, героїці свого краю. В його творчості є чимало ліричних віршів.
У літературному доробку світлої пам’яті Дмитра Гриньківа понад двадцять книжок поезії і прози.
Відомий український поет Тарас Мельничук так відгукувався про свого побратима Дмитра Гриньківа: «Поет мучиться, утверджує себе в цьому складному і дуже тяжкому світі. Його відвертість така сильна, непідкупна, що викликає подив. Та попри всі ремінісценції, ліричні відступи поет залишається самим собою: він твердо торує шлях, котрим пройшли його великі попередники. Він неповторний, як світ, як музика Неба і Сонця. Все це тривожить його зболену душу і заставляє бути в Україні, жити для свого народу і поважати Дух предків і нації».
А поет, колишній політв’язень, Олекса Різників з Одеси зазначав про Дмитра Гриньківа: «Після табору він почав писати. І йому відкрилося, що Слово то Меч. І тому я сприймаю слова його «Будь що буде – край обороню, Словом гострим, як мечем!». Я радий, що ми з ним у стані оборонців і будівників свого краю. В Україні зараз ой як потрібні сини, що уміють орудувати мечем, як словом і Словом як мечем».
Дмитро Гриньків – лауреат літературної премії імені Тараса Мельничука (1998 р.).
Дмитро Гриньків був чесним і безкомпромісним у відстоюванні українських національних інтересів.
Доброта, безкорисливість, почуття дружби і взаємодопомоги – далеко не повний перелік кращих рис цього патріота-українця.
Він не мав заздрісників і ворогів. Бо був щирою і відвертою людиною.
Ворогом він вважав систему, ймення якій комунобільшовизм, окупація, п’ята колона. Саме проти них боровся впродовж всього свідомого життя.
Він був добрим чоловіком для дружини, люблячим батьком і дідусем своїм дітям і внукам.
Своїх друзів і родину завжди просив шанувати честь роду, пам’ятати обов’язок перед Україною, берегти пам’ять про тих, хто боровся і утверджує її соборність і незалежність.
Він не залишив своїм дітям і внукам маєтків. Усім нам залишив зроблене на громадській, літературній ниві і добру пам’ять про себе.
Висловлюємо найщиріші співчуття всій родині Дмитра Гриньківа з приводу важкої втрати найдорожчої людини.
Прощай наш друже, Дмитре Гриньків.
Нехай пухом стане Тобі земля на коломийському цвинтарі.
Хай вічною про Тебе буде пам’ять коломийців, побратимів і родини!
Керівники національно-демократичних партій, громадсько-політичних об’єднань та організацій, друзі.