«Либа-лак-лука»… Зазвичай, усім подобається слухати, як смішно та мило розмовляють малята, перекручуючи слова і неправильно вимовляючи звуки. Та не всі задумуються, що ця дитяча забава згодом може спричинити у дорослу проблему.
Не виправлені у дитинстві дефекти мовлення у зрілому віці подолати майже неможливо. Спочатку з дитини кепкують у школі, згодом ця проблема переростає в серйозний комплекс, людина боїться розмовляти. А всім відомо, що успіх оратора наполовину залежить від правильності його мовлення.
Дуже часто діти, які погано для свого віку говорять, ще й погано їдять. Як правило, для них ціла проблема з’їсти яблуко чи морквину, не кажучи вже про м’ясо. Це пов’язано зі слабкістю щелепних м’язів, а вона, в свою чергу, затримує розвиток артикуляційного апарата. Тому обов’язково дитина повинна жувати сухарики, їсти цілі овочі та фрукти, хліб зі скоринкою, м’ясо шматочками.
Щоб розвинути м’язи щік і язика, потрібно вчити малюка надувати щоки та утримувати повітря, «перекочувати» його з однієї щічки до іншої. Потрібно не забувати розвивати дрібну моторику — малюк має якомога більше працювати своїми неслухняними пальчиками. Суть у тому, що в головному мозку людини центри, відповідальні за мовлення та рухи пальців рук, розташовані дуже близько.
Стимулюючи дрібну моторику та активізуючи тим самим відповідні зони мозку, ми активізуємо і сусідні зони, які відповідають за мовлення.
Треба дитину привчати самостійно застібувати ґудзики, шнурувати взуття, закочувати рукави. Причому, слід починати тренування не на її одязі, а спершу допомагати одягатися лялькам, братикам і сестричкам, батькам.
Чим краще буде розвинена дрібна моторика рук, тим кращим буде й мовлення дитини. А ще тренування для пальчиків дуже важливі для підготовки руки до письма.
Тож нехай ваша дитина буде найщасливішою, найвправнішою і найздоровішою!
Олександра ФУШТЕЙ,
вихователь ДНЗ «Калинка», смт. Кути.