Кожного ранку одне й те ж: важко підняти дитину з ліжка, вона рюмсає і навіть плаче… Знайома картина для багатьох батьків, які водять малюка в дитячий садочок. Знаю це з власного досвіду, бо маю двох дітей дошкільного віку.
А ви думали над питанням: чому ваша дитина так поводиться? Коли у вас болить зуб, відчуваєте дискомфорт у животі, маєте мігрень, працювати на роботі чи вдома зовсім не хочеться. Така ж реакція виникає у людини, коли на неї накричали. А якщо на вас кричать постійно? А якщо щодня кричать на беззахисного малюка вихователі у дитячому садочку? А якщо до «виховного арсеналу» педагогів входять не тільки крик, а ще й лайка, смикання за вухо, запотиличники і навіть биття по ручках кропивою? Якби ви були маленькою дитиною, хотіли б ходити у садочок?
Якщо малюк відмовляється ходити у садочок, не треба сварити його за неслухняність чи заманювати туди подарунками. Ліпше уважно вислухайте його — він вам усе розкаже. Він такий маленький та самотній у цьому дорослому світі, тому дуже потребує нашої підтримки. Не робімо вигляду, що такої проблеми не існує, адже саме молодший дошкільний вік є фундаментом подальшого характеру, а, можливо, й долі вашого малюка.
Н. Дузінкевич,
мама дошкільників.
P. S. Такого зболеного листа принесла нам редакційна пошта. Застерігаємо читачів від упереджених висновків, бо серед вихователів дитячих садочків є багато прекрасних педагогів, які люблять дітей, гарно виховують і доглядають їх. Однак проблема, яку порушує наша читачка, безперечно, заслуговує на увагу. Це неприпустимо, коли беззахисні малюки стають заручниками поганого настрою та агресивної вдачі вихователів і нянечок. Тому з цим ганебним явищем необхідно боротися: як керівникам дошкільних закладів, так і батькам малюків.
А. Мудрицька.