Ткацтво належить до найдавніших і наймальовничіших елементів національної культури, яке має глибокі традиції і багатовікову історію українського народу. Воно – одне із поширених видів господарської діяльності і народного мистецтва.

Подружжя космачани Дмитро Андрійович і Марія Василівна Линдюки займаються ткацтвом ще з юності, навчались біля своїх матусь. Коли мати Дмитра, Параска Григорівна, бралася за верстат, син  Дмитро з великою цікавістю спостерігав за матусею і безупинно дивився, як рухаються її руки, коли вона натягувала повздовжні нитки,  які перепліталися між собою. Нитки основи розділяла на дві групи – парні і не парні. Так Параска Григорівна  Линдюк передала синові свої вміння. У 4 класі Дмитро самий виткав запаски на учнівський ансамбль пісні і танцю «Смерічка» в Уторопах. Одружившись, вже зі своєю дружиною Марією перші свої роботи ткали для себе, потім – для своїх дітей, а у  1998 році – відправляли за кордон. Впродовж скількох років  подружжя Линдюків було нагороджено грамотою за участь у виставці декоративно-прикладного мистецтва, присвяченій ІV Гуцульському фестивалю у Верховині, 1994 р.

Дружина Марія Линдюк почала набиратися навичок ткання ще з 15 років, коли вперше виткала полотно на рушники. Після того, як вийшла заміж, почала  ткати запаски, а згодом попружки і чільця. Марія Линдюк здобула різні нагороди за ткання гуцульських запасок і попружок: диплом ІІ ступеня учасника VІ фестивалю гуцулів у м. Яремчі 1996 р.; отримала диплом лауреата VІІ гуцульського фестивалю у м. Рахові, 1997 р.; нагороджена грамотою народного майстра з народного одягу с. Космача. Лауреат обласного свята фольклору та ремесел у м. Косові, 1997 р.

Час летить і діти підростають. Доводиться передавати свої навики з покоління в покоління, як то завжди роблять у кожній гуцульській сім’ї. Згодом з Дмитром Линдюком ткацтвом займалася і його дочка Галина, яка разом із батьком отримала диплом на ХІ Міжнародному гуцульському фестивалі у  Верховині, 2001 р.

Спільні 20 років нелегкої праці на життєвому шляху Дмитра і Марії Линдюків заслуговують великої поваги від їхніх дітей і онуків. Адже вони підтримують гуцульські звичаї своїх прадідів і прабабусь.

Марія МОХНАТЧУК,
студентка ІІ курсу факультету журналістики Львівського національного університету ім. І.Франка.

Facebook коментарі
 

One Reply to “Космачани підтримують свої звичаї і традиції”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *