Політика і мораль — речі несумісні, це відомо всім. Однак те, що відбувається в Україні, не вкладається у рамки навіть цієї аксіоми.
Що думають про політику і політиків жителі нашого району? Чому ж так сталося?
Михайло Сабадаш, с. Уторопи:
— Проукраїнська більшість здавалася реальністю, і доконаною. А тепер все залежить від комуністів. Наші українські лідери так і не зуміли переступити через давню хворобу – ставити власні (шкурні) інтереси вище державних. То хто ж тоді виконуватиме програму Президента? Може, комуністи, які є гальмом у реальному поступі України? Питання, звісно, риторичні.
У Біблії сказано: немає нічого таємного, що не стало б явним. Це стосується і політики та політиків. Рано чи пізно народ дізнається про імена своїх героїв та антигероїв і зробить відповідні висновки.
Василь Александрук, с. Брустури:
— Ситуація в Україні мене обурює. Депутати і урядовці дбають тільки про свої інтереси.
Все, за що народ боровся, знищили ті, хто вів народ вперед.
Люди вірили, що в країні щось зміниться на краще. Стояли, мерзнучи на морозі, за майбутнє. Нікого не цікавить доля народу.
Постійно відбувається зрада українських національних інтересів. Мусимо не допустити за всяку ціну поховання європейського вибору України, домагатися делімітації наших кордонів.
Занадто велику ціну може заплатити український народ за непомірні амбіції та ренегатство окремих політиків.
Микола Кіщук, с. Річка:
— Якщо чесно, я далекий від політики. І це мене не цікавить. Усвідомлюю, що цей рік буде нелегким. Але, за логікою, якщо 2008-й був високосним, то наступний рік має бути легшим. Будемо на це сподіватися. Перші три місяці 2009-го будуть справді тяжкими, але влітку слід очікувати передишки. А восени подивимося на світові тенденції, адже економіка України інтегрована, тому залежить від світових коливань.
Зрештою, у нас багата країна, гарні працелюбні люди. Мало дурнів, але добре розставлені. І це наша найбільша проблема.
Роман Петращук, с. Брустури:
— Світова фінансово-економічна криза поставила великий хрест на амбітних планах Кремля з розбудови газопроводів, альтернативних українському. Грошей немає, тож усі ці «потоки» накрилися «мідним тазиком».
Після величезних корит бруду, які вилили одне на одного українські перші особи, їхні підписи під спільною заявою з газового питання видаються чимось неймовірним. Невже второпали, що їхня гризня руйнує Україну?
Юрій Мироняк, с. Пістинь:
— Не думав і не думаю про велику політику. Вперше за багато років перестав читати газети і журнали, коли в них почали писати про фігню. Якщо про все пусте читати, то з часом можеш у все це повірити.
Радий, що, нарешті, прийшов у наш район ґазда і почав ремонтувати дороги, займатися господаркою. А то наші місцеві: або і злодії, і шубравці, або спутані.
Михайло Гринюк, селище Кути:
— Все треба сприймати з оптимізмом, адже це шанс на очищення від баласту, негативу і непотребу, як у власних думках і душі, так і загалом у країні.
Стараймося любити одне одного, тобто бажати одне одному добра, намагатися розуміти інших і в міру можливостей одне одному допомагати.
З жителями району розмовляв Мирослав Лучко.