Гордися, Лесю, Косовом гуцульським!
- Леся Українка бачила Косів 100 років тому, їдучи у липні 1901 року з Чернівців до Буркута.
- Видано 12 томів творів Лесі Українки.
- В Узбекистані всі школи узбецькі. Хто не знає узбецької мови, позбавлений права на роботу та на вступ на навчання. У зв’язку з цим майже півмільйона некорінних громадин Узбекистану, які не знають
узбецької мови , чи не бажають її вивчати, змушені були виїхати на рідні та інші терени.
Ця та інша цікава для роздумів інформація прозвучала на святочній конференції з нагоди відзначення Міжнародного дня рідної мови та 140-річчя від дня народження Лесі Українки, яка була проведена в центральній районній бібліотеці. Їі організували й спільно провели районне об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка, члени клубу творчої інтелігенції ім. Ігоря Пелипейка м. Косова та працівники бібліотеки. Вів захід та прочитав власні поезії член Національної спілки письменників України Богдан Радиш.
Грунтовно підготовленими виступами про долю української мови в Україні, про бережливе ставлення до рідної мови в Узбекистані та інших країнах у той час, як у нас закривають українські школи в Донецьку та інших містах східного регіону, зацікавили учасників зібрання голова районного просвітянського об’єднання Богдан Глібчук, координатор клубу творчої інтелігенції ім. Ігоря Пелипейка м.Косова Зеновій Библюк. Бібліотекар читальної зали Наталія Сабадаш, як і завжди, ретельно зробила огляд літератури, присвяченої проблемам рідної мови.
У газеті «Хрещатик» за 11 липня 2001 року та 14 січня 2009 року читаємо:
«У “Британській Енциклопедії”” у статті “Англійська мова” знаменитий вчений філолог Річард Білсон пише: “Англійська мова та більшість індоєвропейських мов походять із прамови, що нею розмовляли десь 5000 років тому на сучасній території України.
…Вагомим підтвердженням зв’язку санскриту з Україною є те, що навіть у сучасній українській мові та її діалектах залишилося чимало санскритських слів: булава, отаман, гетьман, шабля, кіш, чета, четовий, козак, куля, уста, ураз, вії, віяти, вішати, війна, річ, ніс, ніч, брат, кат, мла, мана, рута, таїна, напад, пан, пані, панна, рай, біда, честь, пошана, санітар, асистент і багато, багато інших.
…Наш славетний мовознавець Олександр Потебня, вивчаючи найдавнішу усну народну творчість, дійшов висновку, що початки нинішньої української мови сягають 40 тисяч років».
Літератури, яка розвіює радянські міфи про те, що українська мова сформувалась десь у XVII сторіччі, більш ніж достатньо. І сором має бути тим українцям, які ще й донині вірять цим міфам. Це є свідченням їхньої цілковитої неграмотності та байдужості до рідної мови, історії своєї нації.
Глибокий аналіз життя і творчості Лесі Українки, стану рідної мови при її житті зробив у своїй доповіді філолог Тадей Яницький. Цікаві факти про зв’язки Лесі Українки з Гуцульщиною, зокрема Косівщиною, навели у виступах Володимир Тутуруш та Аделя Григорук, яка подарувала для бібліотеки 20 книжок, серед яких власні та від видавництва «Писаний Камінь».
Слів щирої вдячності заслуговує завідувач відділу обслуговування читачів Ірина Балагурак за огляд і підготовлену нею експозицію творів Л.Українки, публікацій і видань про неї. Один із чотирьох розділів цієї експозиції був присвячений темі «Леся Українка і Гуцульщина».
Завдяки В.Тутурушу учасники заходу мали змогу побачити книжку Лесі Українки «Відгуки», видану в Чернівцях у 1902 році.
Думки про стан рідної мови і творчість Лесі Українки та дуже гарні враження про святочну конференцію висловили заступник голови районної ради Дмитро Бойчук, Косівський міський голова, відомий науковець Микола Фокшей, начальник відділу освіти райдержадміністрації Володимир Козьменчук, просвітяни Роман Кабин і Володимир Довгун, який вів мову про пісенну поезію Лесі Українки та традиційно виконав пісні на власні слова і музику.
…Не забувають у Косові ні Тебе, Лесю, ні рідної мови. Гордися, що є такий гуцульський Косів!
Василь ГЛІБЧУК.