Гуцульщину знають і часто сприймають лише як рідкісний етнографічний феномен: трембіти, бануш, кептарі, аркан і таке інше. Але наш край не застиг у фольклорі, наче древній комар у бурштині. Гуцульщина розвивається разом з Україною і світом, славиться людьми, які досягли успіху у різних галузях. До їх числа належить і косів’янин Ярослав Михайлович Сусак — доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри хірургії з курсом невідкладної та судинної хірургії Національного медичного університету ім.О.О.Богомольця, керівник спеціалізованого відділення хірургії печінки, жовчних проток і підшлункової залози Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, заслужений лікар України.
Ярослав Михайлович народився 30 червня 1964 року в шанованій сім’ї. Його батько, Михайло Дмитрович, був відомим спортивним і громадським діячем, доклав багато зусиль для розвитку фізичної культури, спорту і туризму на Косівщині. Мати, Катерина Романівна, — унікальна людина: творча особистість (володіє майже 100 техніками вишивки) і надзвичайно ефективний менеджер. Вона очолювала косівський мистецький освітній заклад у 1979–1991 та 1994–2003 роках. їй вдалося зберегти і розвинути його навчально-матеріальну базу в економічно складні 90-ті роки минулого сторіччя. їй належить ідея і реалізація задуму — реформувати фахове училище (відтак — технікум, коледж) у вищий навчальний заклад — Інститут прикладного і декоративного мистецтва. Катерина Сусак була його першим ректором (2000–2003 рр.).
Син успішних батьків вибрав інший шлях — став медиком. Ярослав Михайлович закінчив лікувальний факультет Львівського державного медичного інституту. Інтернатуру проходив у лікарні швидкої медичної допомоги міста Києва. Три роки працював лікарем-хірургом поліклініки №4 Ленінградського району міста Києва. 1998 року здобув вищу кваліфікаційну категорію з фаху «хірургія».
У 1998–2006 роках — доцент кафедри загальної хірургії; у 2006–2019 роках — професор кафедри хірургії Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця.
Починаючи з 2008 року, — клінічний керівник спеціалізованого відділення хірургії печінки, жовчних проток і підшлункової залози КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги».
З 2019 року і дотепер — завідувач кафедри хірургії з курсом невідкладної і судинної хірургії Національного медичного університету ім.О.О.Богомольця.
Ярослав Сусак удосконалив та впровадив у клінічну практику алгоритм лікування хворих з гострим некротичним панкреатитом (дуже складне захворювання із високою смертністю); розробив і удосконалив методи хірургічного лікування злоякісних пухлин органів черевної порожнини у поєднанні із застосуванням препаратів чистотілу великого за методикою Анатолія Івановича Потопальського; освоїв та впровадив у клінічну практику метод лапароскопічного лікування каменів жовчних проток з використанням холедохоскопії, описав цироз підшлункової залози, розробив метод визначення літогенності жовчі за її міцелярністю.
Отримав 25 патентів на винаходи. Автор 260-ти наукових праць.
Має 24 публікації у журналах Зсориз (це величезна база даних статей, рефератів, цитування. До її складу входить більше 5000 міжнародних видавців. Журнали, що індексуються цією базою даних, публікують новітні дослідження, світові огляди у різних галузях науки: техніка, медицина, соціальні та гуманітарні науки, мистецтво тощо).
У 1997 році Ярослав Сусак захистив кандидатську дисертацію на тему: «Значення жовчного мікролітіазу у виборі лікувальної тактики при гострому рецидивуючому панкреатиті»; в 2004 р. захистив докторську дисертацію на тему: «Діагностика та лікування незапальних захворювань підшлункової залози, ускладнених жовтяницею».
З 2021 року Ярослав Михайлович є головним редактором першого в Україні англомовного хірургічного журналу.
Попри активну дослідницьку та наукову діяльність, він постійно оперує сам. Часто згадує фразу свого покійного вчителя Володимира Земскова. Коли хворий лежав на операційному столі, Володимир Сергійович пропонував колегам-хірургам: «Ось тобі рояль — сідай і зіграй!». Ярослав Сусак свої «партії» виконує віртуозно.
Він проводить щороку понад 150 операцій. Найдовша з них тривала 18 годин. Принципово не лікує дітей — не може. В студентські роки втратив свідомість, коли потрапив на операцію дитини. У середині 90-х років нашого земляка буквально вблагали зробити хірургічне втручання 12-річній дівчинці з Кривого Рогу — батьки приїхали спеціально до нього. Щоб саме він, Ярослав Михайлович, провів цю операцію, наполіг його керівник Володимир Земсков — хірург високого рівня, якого Ярослав Сусак поважав, якому не зміг відмовити. «Я тоді дуже хвилювався, — згадує Ярослав Михайлович.
— Наступного ранку після операції пішов у реанімацію провідати свою пацієнтку, а її там немає. У мене ледь інфаркт не трапився. З’ясувалося, що дівчинка вночі втекла до батьків, а через три дні вже повернулася додому. Більше я дітей не оперую».
Коли у 2014 році росія напала на Україну і почалася війна, наш земляк, як і тисячі його колег, побував і на медичному фронті. У лютому 2017 року Ярослав Сусак працював хірургом у центральній районній лікарні м. Станиця Луганська в складі Першого добровольчого мобільного шпиталю імені М.І.Пирогова. Протягом місяця був клінічним керівником хірургічного відділення цієї лікарні, щоденно проводив клінічні обходи, цілодобово виконував складні операційні втручання військовослужбовцям, а також місцевому населенню, консультував амбулаторних хворих.
Від початку повномасштабного вторгнення російських військ в Україну Ярослав Сусак залишається і працює у Києві, робить операції під виття сирен, повітряної тривоги і гудіння безпілотників. «Що, навіть у підвал не спускаєтеся?» — питаю. «Та ну, який підвал? Ви ж не кинете хворого на операційному столі. Продовжуємо оперувати», — спокійно пояснює хірург.
На фронт не їздить. Медичний профіль Ярослава Сусака — специфічний і вузький, без таких фахівців на передовій обходяться. Однак йому доводиться лікувати поранених воїнів у столиці, у випадках важких ускладнень після операцій на печінці, яким не могли дати ради у районних лікарнях і військових госпіталях.
Питаю Ярослава Михайловича, чи зверталися до нього колеги з Косівської ЦРЛ: запрошували поділитися досвідом, проконсультувати хворих, провести операцію? Каже, що — ні. «А ви б відгукнулися на таке запрошення?» — цікавлюся. Відповідає: «Обов’язково».
Він готовий ділитися досвідом із земляками, навчати їх не тільки у Косові, а й у Києві. Розповідає, що зараз у них є аспірант з Косова Віталій Волковецький: «З нього буде добрий хірург, він — найкращий з восьми аспірантів, яких ми прийняли цього року».
Ярослав Михайлович був єдиною дитиною у сім’ї. Нині у його власній підростають троє: восьмирічна Катруся, п’ятирічні двійнята Ромчик і Галинка. Опікується малечею і забезпечує чоловікові надійний тил дружина Марина. Вона має дві вищі освіти: бухгалтер-економіст і доктор філософії з адміністративного права. Після закінчення відпустки по догляду за дітьми планує займатися викладацькою роботою. Хоча під час війни планувати будь-що — досить складно.
Після минулорічного 24 лютого Ярослав Сусак вивіз сім’ю у Косів, до мами і бабусі — Катерини Романівни. Потім Марина з дітьми півтора року жила у знайомих у Відні (Австрія). Зараз вони знову разом.
Ярослав Михайлович навідується у Косів майже кожного місяця, а влітку буває тут і цілий місяць. Турбується про маму, вона залишилася одна. Батько помер 2009 року.
Авторитетний і досвідчений хірург, дослідник, науковець, людина столичного лету, Ярослав Михайлович Сусак є людяним і простим у спілкуванні. До нього часто звертаються земляки. Він нікому не відмовив, завжди намагається допомогти, бо належить до чисельної когорти видатних синів Гуцульщини, які не цураються свого коріння, яких душа кличе сюди кожної вільної хвилини, бо ця земля дає їм сили й душевну розраду, які може дати лише рідний дім.
Ярослав Сусак каже: «Мене сюди — у Косів — постійно тягне. Чому? Тут так багато всього: спогадів, емоцій, відчуттів — це неможливо пояснити словами».
Аліса Мудрицька.
«Гуцульський край», №43, 27.10.2023 р.