З нагоди ювілейної річниці у Косівській райдержадміністрації відбулися урочисті заходи, в яких взяли участь працівники Косівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, ветерани військової служби.
З вітальними словами, щирими побажаннями звернулися до військових голова районної ради Зеновій Томащук, голова райдержадміністрації Наталія Кучма, отець-декан Іван Близнюк, начальник Косівського РТЦК та СП, полковник Володимир Козак.
Присутні вшанували’ хвилиною мовчання пам’ять Героїв-захисників України, які поклали своє життя, чесно виконавши свій військовий обов’язок перед Батьківщиною та українським народом. Натхненно у виконанні присутніх прозвучав Гімн України. Цього дня військовослужбовців привітали відомчими відзнаками та подяками районної ради і райдержадміністрації. Відзнакою Івано-Франківської облдержадміністрації та обласної ради «За бойову звитягу» нагородили Віталія Струка, пам’ятним нагрудним знаком «30 років Збройним Силам України» — Володимира Бойка, Анатолія Мельника, Михайла Волинкова, Юрія Голуба та Володимира Козака. Додали присутнім святкового настрою пісні у виконанні ансамблю бандуристок Косівської школи мистецтв «Сонячна струна».
Відкрив захід Зеновій Томащук. Голова районної ради звернувся до присутніх з такими словами:
— Шановні представники Збройних Сил України, шановні запрошені, хто є сьогодні присутній у цій залі. Хочу вас щиро привітати зі святом30 — річчям Збройних Сил України. Збройні Сили України — це є ті люди, той ресурс, про який ми завжди повинні пам’ятати і вшановувати, в тому числі в такий історичний день професійного свята. Збройні Сили України — це ті люди, які захищають, нашу державу, її цілісність, незалежність, це найш стражі, наші охоронці. З нагоди свята всім бажаю міцного здоров’я, наснаги у вашій нелегкій праці, успіхів у всьому і щоб у вас було якнайменше бойових втрат.
Продовжила слова вітань голова райдєржадміністрації Наталія Кучма, зазначивши наступне:
— Всечесні отці, шановні присутні представники Збройних Сил України. Сьогодні ми відзначаємо 30-річчя з дня утворення Збройних Сил України. Дорогі наші воїни, немає більшої благородної місії, ніж захист свого народу, рідної землі. Служба у лавах Української армії для вас не просто професія, це — найвища честь і покликання, і ви довели це в сьогоднішніх особливих складних реаліях нашого життя, коли на нашу державу напав агресор. Тисячі солдатів і офіцерів зі зброєю в руках мужньо захищають свою Батьківщину на Сході України. На жаль, серед наших земляків є і ті, хто загинув у боротьбі з одвічним ворогом нашої державності. Але пам’ять про них назавжди залишиться у серцях жителів нашого району. Вони сповнили одну з найвищих істин віри Христової. Бо Ісус Христос сказав, що немає більшої любові, як хто душу свою покладе за брата свого.
Саме в цей складний час для нашої країни ми усвідомили, що сильна держава починається із сильної армії. Тому прийміть сердечні вітання з нагоди вашого професійного свята та ювілею створення Збройних Сил України. Бажаю всім вам Божої опіки, міцного здоров’я, щастя, добра, злагоди, благополуччя і мирного неба над Україною.
Проникливим було звернення до учасників заходу отця-декана Івана Близнюка:
— Слава Ісусу Христу! Дорогі працівники Збройних Сил України. Дорогі присутні. Найперше я вас прошу розпочати наше свято з невмирущого Гімну України, бо з ним у серці ми живемо і захищаємо нашу державу.
6 грудня за римо-католицьким календарем вшановуємо св.Миколая. За нашим календарем маємо свято Збройних Сил України. Я, як священник, вже майже 30-років живу Україною, і знаю, що таке військова служба, хоча самому не довелося служити. Я нагадую собі 1995 рік, коли райдержадміністрація, районна рада, духовенство збирали в машини продукти і їхали в Шибене. Ми приїжджали на заставу і бачили той наш західний кордон, а він був такий непевний. «Господи, а хто може в наших Карпати на нас напасти?».
Я пам’ятаю, як один чоловік відповів: «Отче, щасливий народ, який годує і дбає про власну армію, бо коли він про це забуває, то приходить окупант». Нині ми це всі усвідомили. Тому, дорогі військові, хочу найперше вас привітати і запевнити, що тил маєте добрий.
Попри всі перипетії і складнощі, ми повинні розуміти головне і перше: що мусимо самі себе врятувати, бо ніхто за нас не вступиться, якщо першими не встанемо ми. Це є закон природи.
Професія військового — це найдавніша професія, навіть якщо історики засперечаються. Створилася сім’я — чоловік захищає дружину, дітей. Найперше покликання чоловіка — бути захисником їхнім у всьому. Коли чоловік лишає сім’ю, іде на війну, на кого має надіятися дружина? На Бога, що Він дасть силу йому вистояти, він буде під Божою опікою, і Бог допоможе йому повернутися з перемогою.
У нинішню 30-річницю я хочу побажати всім нам не просто миру, а переможного миру, щоб ми не мали миру заради миру. І щоб ми не мали полонених і заплаканих матерів, які втратили своїх дітей. І для цього треба багато працювати не тільки там, зі зброєю, бо вони знають і розуміють, що роблять. Але й тут нам треба консолідуватися максимально, розуміючи, що армію не можна кидати, давати їй залишки. Армії треба давати найкраще, бо це єдина професія, де у воєнний час воїни готові віддати найголовніше і найдорожче — своє життя.
Я знаю, що сьогодні будуть нагороджувати найдостойніших. Військовий комісаріат розташований на парафії церкви, де я маю служіння, і ми пам’ятаємо часи, коли там вирувало життя і коли там був один сторож, не було нікого. Я приходив святити той військкомат, а мені казали: «Отче, нам не треба армії, нас скоротили».
Цю історію бачив. І нам треба проводити правильний аналіз подій і головне — цінувати тих людей, які пішли захищати Батьківщину, свої сім’ї і родини.
Нехай 2022 рік, який гряде, буде роком не страху і розчарувань, а роком віри, надії і любові, в якому ми зможемо гідно протистояти нашому ворогові, який не має співчуття, а який має свої амбіції. Треба знати свою історію. З такими, як та ординська нація і її влада, не може бути компромісу. Вони, як акули, які не мають спокою, поки не проковтнуть свою жертву. Тільки єдність, повага, вміння підтримувати один одного допоможуть нам вистояти, силою духа перемагати ворога.
Костянтину Великому у 303 році, коли тривала війна на його землі, приснився сон: він побачив Ісуса і знамення хреста. Господь сказав: «Йди — і з цим знаменням переможеш». Ми не йдемо щось забирати, ми обороняємо свої домівки. Ми не агресори. Ми — захисники. Хай нам допоможе Господь і Боже знамення Хреста.
Пригадуємо радянські часи і політруків в армії, які накачували солдатів своєю ідеологією. Нині нашим воїнам потрібне навчання капеланів. І воно є, капелани нині також на війні. Вони пояснюють воїнам головне: чи є гріхом вбивати? Вбивати — гріх, а ми захищаємо. І це є обов’язком. Це тонка матерія.
Ті хлопці, які перейшли пекло, пережили всі ті втрати своїх друзів, однополчан, вони знають, що таке ціна людського життя. У них все міняється. Але не міняється саме життя, яке продовжується. Нехай Господь дарує вам силу жити, працювати, захищати і бути щасливими. Вас усіх вітаю зі святом!
Отець Іван подарував від церкви ікону Територіальному центру комплектування та соціальної підтримки, а також календарі, «щоб відзначати перемоги : Крим наш, Донецьк наш, Луганськ наш…».
Звернувся до присутніх з вітальним словом і подякою начальник Косівського РТЦК та СП, полковник Володимир Козак: «Шановні офіцери, сержанти і солдати, військовослужбовці, захисники України, пенсіонери. Щиро вітаю вас із професійним святом — Днем Збройних Сил України. Найцінніше в нашому житті — мир, спокій і стабільність. Тому немає вищої честі, як бути захисником рідної країни. Це свято тих, хто готовий боронити наш народ і кордони нашої держави. За плечима Збройних Сил України славні традиції предків, великі звитяги Козацтва, подвиги наших батьків і дідів, які здобували перемогу над загарбниками. Захист незалежності і територіальної цілісності у всі часи був покликанням і обов’язком справжніх патріотів.
Українська армія стала національною гордістю. Вона стала гарантом стабільності і безпеки України. В цей день згадаймо військовослужбовців, які віддали життя заради світлого майбутнього нашої держави. Це кращі сини і доньки України, подвиг яких навічно залишиться у пам’яті нашого народу. Вони наші Герої. Вони — наш біль. Прошу вшанувати їх хвилиною мовчання».
Щиро бажаю нашим захисникам віри в перемогу. Міцного здоров’я. А всім родинам — Героїв, які завжди живими і здоровими повертаються додому з перемогою. Слава Україні! Героям слава!
До нас надійшли грамоти та подяки від Косівської райдержадміністрації та Косівської районної ради за значний особистий внесок у справу розбудови, розвитку та забезпечення життєдіяльності Збройних Сил України, самовіддане та сумлінне служіння українському народові, активну громадську позицію, зразкове виконання службового обов’язку та з нагоди 30-ї річниці Збройних Сил України. Нагороди отримали: Козак Володимир Миколайович — полковник, Голуб Юрій Миколайович — підполковник, Будзуляк Василь Петрович — майор, Струк Віталій Петрович — майор, Кифорак Іван Іванович — головний сержант, Стефурак Іван Іванович — головний сержант, Пиптюк Володимир Михайлович — молодший сержант, Чорнецька Ганна Василівна — старший солдат, Федорчук Петро Петрович — старший солдат, Братухін Юрій Сергійович — солдат, Мельник Анатолій Васильович — підполковник, Бойко Володимир Андрійович — полковник, Волинков Михайло Миколайович — старший прапорщик, Вінтоняк Петро Петрович — державний службовець ЗСУ, Філіпович Роман Іванович — державний службовець ЗСУ.
«В українських піснях — вся історія нашого народу: і лірична, і тужлива, і патріотична… Сьогодні ми хочемо заспівати вам веселенької», — так звернулися до присутніх бандуристи, учасники ансамблю «Сонячна струна». І як благословення, як вдячність також ними були сказані ось такі слова: «Найщасливіші в Бога діти, які не знають війни. Дякуємо захисникам, які стоять на охороні наших земель. Вони бережуть наш спокій, і ми можемо жити та працювати. Хай Господь Бог вислухає наші молитви і завжди оберігає вас. Хай Матінка Божа покриє своїм святим омофором кожного захисника, кожного солдата. І хай лине непереможно пісня про рідну землю, про неньну Україну».
Назар Кравчук.
«Гуцульський край» ,№50, 10.12.2021 року