З ініціативи Центру громадських ініціатив (керівник — професор М.М.Близнюк і керівник медичних програм, лікар І.Д.Мороз), дирекції КНП «Косівська ЦРЛ» та за підтримки Косівської міської ради до 85-річчя від дня народження світлої пам’яті заслуженого лікаря України, патріота, громадського діяча Олександра Яковича Степанченка на фасаді одного з приміщень лікарні встановлено меморіальну дошку. На виготовлення дошки пожертвували кошти медпрацівники закладу, небайдужі косів’яни, а свої мистецькі навики і здібності проявив викладач Косівського коледжу І.М.Парипа.
На урочисте відкриття зібралися не тільки медпрацівники, а й ті, котрі добре знали і поважали Олександра Яковича. Завідувач дитячого відділення анестезіології та інтенсивної терапії І.Д.Мороз із медичною директоркою С.І.Томенко поклали квіти. Іван Дмитрович розповів про те, як виникла ідея і виготовлення та встановлення меморіальної дошки. Завідувачка дитячим відділенням В.В.Дяк ознайомила присутніх з біографією О.Я.Степанченка.
Олександр Якович народився 12 вересня 1936 р. на Київщині. Хоч у їхній сім’ї не було медиків, він вирішив здобути саме цю професію. Будучи відповідальним, дисциплінованим і здібним студентом, закінчив ВНЗ з відзнакою. Ще під час навчання познайомився з косів’янкою Христиною. Після одруження переїхали до Косова. Тут розпочався трудовий шлях молодого лікаря.
Працював на посадах педіатра, завідувача дитячою консультацією, головного лікаря дитячої лікарні, завідувача педіатричного відділення. Його професіоналізм, великий вклад у розвиток педіатрії високо цінували не тільки в районі, області, айв Україні. Його нагороджували почесними грамотами, дипломами, а в 1994 році О.Я.Степанченку присвоїли (вперше на Косівщині) почесне звання «Заслужений лікар України».
Своїй улюбленій справі — педіатрії Олександр Якович присвятив 57 років. Він рятував життя маленьких пацієнтів, не шкодуючи свого часу і здоров’я. Валентина Вадимівна розповіла декілька цікавих епізодів з життя і діяльності самовідданого, невтомного лікаря-педіатра. Одного разу О.Я.Степанченко поїхав у Верховинський район до хворої дитини. Автомобіль доїхати до місця проживання дитини не зміг через бездоріжжя.
Лікареві довелося долати чимало кілометрів і заночувати там. Так само повертався звідти. Але ніколи він не нарікав на складні життєві обставини. Про його високий професіоналізм, людяність, порядність і багато інших хороших якостей характеру поділилася медична директорка С.І.Томенко. Світлана Іванівна згадала роки співпраці з Олександром Яковичем, його настанови, підтримку і поради.
Багато теплих слів про лікаря з великої літери прозвучали з вуст виступаючих: М.М.Близнюка, отців-деканів Романа Іванюлика та Івана Близнюка, які відправили молебень і освятили меморіальну дошку. Дочка О.Я.Степанченка,, Ірина Олександрівна, яка працює лікаркою-дермовенерологинею, зі сльозами на очах щиро дякувала від їхньої сім’ї всім, хто ініціював, допомагав коштами, присутнім за такий зворушпивий захід — увіковічення пам’яті її батька, лікаря Олександра Яковича.
Шкода, що через стан здоров’я не змогла взяти участь у цій події вдова Христина Миколаївна, яка з трепетом у душі сприйняпа приємну новину про встановлення меморіальної дошки її вірному чоловікові і другу, бо завжди вони були ппіч-о-ппіч — і на роботі, і вдома.
Добрі справи лікаря Олександра Яковича залишаться в пам’яті не тільки косів’ян, а й жителів навколишніх сіл і сусідніх районів, дошка буде нагадувати, що тут працював відомий, досвідчений і відданий медицині лікар-педіатр О.Я.Степанченко. Нехай пам’ять про нього буде вічною.
Текст Вікторії Кушнірчук.
«Гуцульський край», №38, 17.09.2021 року