Вже декілька днів не можу зібратися з думками, щоб написати про все пережите. А у снах я все ще повертаюся у переповнену палату відділу екстреної медичної допомоги Косівської ЦРЛ, де допомагала своїй мамі побороти COVID-19. Вона — під кисневою маскою, сили її полишають, але вона терпенно бореться за життя… Як це важко — бачити, як найрідніша людина залежить від того, чи вистачить кисню для хворих! А кисню вистачає на одну добу, бо всі хворі — кисневозалежні, всі у відділі — «важкі» хворі. Дехто під апаратом «Сіпап» уже третій тиждень.
В Інтернеті люди пишуть, що в лікарні не вистачає медикаментів. Це неправда! Особисто нас забезпечували медикаментами майже повністю. Так, ми купували медикаменти додатково, але ті, яких немає у переліку лікування для COVID-19 у лікарні. Це десь третина з ліків… Деякі були дорогими, але життєво необхідними. Єдине, чого катастрофічно не вистачало — це кисню, бо без нього хворі задихаються. Тут грань між «дуже добре» і «погано» міняється часто — такий він, COVID-19… Зранку здається, все добре: сатурація нормальна, дихання — теж, а під вечір — не знаєш, чи переживеш ніч…
Лікарі та медсестри буквально падають з ніг! Деякі лікарі реанімаційного відділення професійне лікування поєднують з самопожертвою. Це — Олег Олександрович Мельник та Роман Васильович Дем’янюк. Вони не покидають важкохворих навіть після закінчення чергування. Р.В.Дем’янюк дрімав стоячи, припершись до стіни, біля ліжка моєї мами, поки вона була у критичному стані! Велика подяка завідувачеві відділу Михайлові Івановичу Рабинюку та лікареві Петрові Степановичу Лазорику за їхню людяність і професіоналізм.
Часто можна почути від людей: «Ой, та то все надумано, бо медикам вигідно відмивати гроші. Вони мають по три оклади!» я, побувавши серед ковідних хворих, дала би лікарям по п’ять окладів! Всі медики, що лікують пацієнтів з COVID-19, на це заслужили!!!
Медсестри відділу екстреної медичної допомоги: М.Д.Погребенник, М.М.Мегединюк, Г.І.Гондурак, М.І,Кушнір, працюють зі всіх сил, при тому, що всі пацієнти потребують цілодобового догляду.
Така сама ситуація і в інфекційному відділі! Хворих вже немає куди влаштовувати, бо немає вільних ліжкомісць!!! Не можу передати словами вдячність усім медикам і медсестрам, медперсоналу інфекційного відділу Косівської ЦРЛ. Медсестри інфекційного відділу: В.Я.Деблюк, Н.В.Маковійчук, М.М.Палійчук, М.П.Клим, О.М.Григорчук, Р.О.Білак, Н.В.Стеф’юк, І.В.Голюк — увесь час на ногах, як ангели-охоронці біля хворих. Завжди привітні, підбадьорюють і вселяють надію на одужання. Особлива подяка також лікарці-інфекціоністці Тетяні Ярославівні Левіній, яка з великою турботою ставиться до всіх пацієнтів і до нас, родичів, навіть відвідувала мою маму в реанімації.
Низький уклін усім медичним працівникам, які, ризикуючи здоров’ям, рятують хворих на COVID!
Під кисневу маску потрапити дуже легко, але дуже важко з-під неї вийти, і не завжди це закінчується добре… Моя мама померла. Вона поборола COVID, але не витримало серце…
Минулими днями я була в центрі міста по справах. Світило весняне сонечко, люди безтурботно ходили містом у своїх буденних справах… Все, як завжди… А мене не покидала думка: «Чи усвідомлюють ті, хто не хворів, яка небезпека нависла над нами?! Чи усвідомлюють свою відповідальність перед іншими людьми, в тому числі перед своїми рідними?!!»
Лікарні переповнені, кількість хворих зростає, але є такі, що і далі не вірять у вірус. Після пережитого мене переповнюють емоції. Невже наша особиста свобода, наша власна думка важливіша за чиєсь здоров’я чи життя?!!
Галина Крицкалюк,
директорка Будинку культури с.Смодної, жителька с.Смодної.