«Дай, Боже, нам любити Україну
понад усе сьогодні — маючи, щоб не
довелося гірко любити її, втративши.
Настав час великого вибору:
або єдність і перемога та шлях
до світла, або поразка, ганьба і знову
довга дорога до волі».
В’ячеслав ЧОРНОВІЛ.
Це була одна із найяскравіших постатей у відновленні і розбудові Української незалежної самостійної держави. Він ще замолоду поставив собі за мету — Українська самостійна держава. І крок за кроком, тюрма за тюрмою, стаття за статтею, книга за книгою — ішов до цієї мети.
За любов до України на В’ячеслава Максимовича полювали все життя. Затуляли йому рота, виривали з рук перо, арештовували, морили голодом, паплюжили плітками, погрожували… Майже 10 років він провів у радянських тюрмах і таборах. Був засуджений чотири рази. В один із таких років витримав 83 допити і ніколи не свідчив супроти друзів. Отримав прізвисько в КДБ — «Неугомонньїй».
Саме Чорновіл ініціював проголошення Декларації про державний суверенітет та ухвалення Акта проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 року. Один з перших почав «Ще не вмерла…» співати.
Він не став Президентом України. Але став її національним Героєм — посмертно. Його вбили в русі — в дорозі, на шляху до тієї, іншої України, за яку він платив здоров’ям і життям. Бо, як він любив казати: «Україна починається з тебе».
24 березня в с. Шешорах відбулось вшанування 20-тих роковин від дня смерті «останнього українського революційного романтика». Це мальовниче село займає особливе місце на сторінках історії нашої, вже незалежної України. Адже саме тут В’ячеслав Максимович, незважаючи на заборону влади встановити пам’ятник Тарасові Шевченку, виголосив першу після ув’язнення гостру антикомуністичну промову.
Цьогорічна сумна подія зібрала чимало люду. Серед гостей були депутати обласної, районної, сільської рад, члени районного осередку Народного Руху України, учні і вчителі Шешорівської ЗОШ 1-11 ступенів ім. В. Чорновола, гості з району та жителі села.
Митрофорний протоієрей, настоятель храму святої Параскеви с.Шешорів (УАПЦ) Юрій Павличко відправив панахиду біля обеліска пам’яті Чорновола. А далі до слова були запрошені: сільський голова Василь Якібчук, депутат обласної ради Тарас Виноградник, депутат районної ради Іван Слижук, депутат Косівської міської ради Дмитро Гладун, керівник громадської організації районного об’єднання «Рідне слово» Товариства «Просвіта» ім. Т.Шевченка Богдан Глібчук, Роман Кабин, котрі були особисто знайомі з В’ячеславом Максимовичем. Багато теплих спогадів, слів подяки та жалю сколихнули тишу довкола самотнього обеліска, та найціннішими, мабуть, були слова учнів Шешорівської ЗОШ ім. В. Чорновола:
Ніколи він не бив себе у груди,
«Я — патріот!» — на весь світ не кричав.
Усе життя присвячував лиш людям,
Хоч завжди це не кожен помічав.
Ішов і не звертав із півдороги,
І була перед ним одна мета –
Україна рідна, із єдиним Богом,
Мов батько й мати, навіки — свята!
Ніяк не міг змиритись із свавіллям,
Права людини завжди захищав.
Не раз харчів ГУЛагських скуштував.
За правду йшов, за правду і загинув,
Не побоявсь систем і перешкод.
Він був і є Вкраїни вірним сином,
Не все сказав про нього ще народ.
А смерть прийшла підступно і невчасно,
У тихий вечір, в розквіті весни.
Зоря його і у житті не згасне,
У Русі був, й лишився назавжди!
Як зазначив депутат районної ради Іван Слижук: «Ми були сильнішими, відважнішими, коли попереду йшов Чорновіл. У його серці не було зради. Він зумів втримати обрану лінію життя — чесну, непідкупну, порядну. Нам з вами потрібно пам’ятати цю велику людину, та не забувати про те, що на плечі кожного з нас також покладені національні обов’язки, що існування Української держави неможливе без подальшої боротьби. А найголовніше — бути українцями до останньої клітини нашого тіла та душі, пам’ятати про важливість та самовідданість кожного Героя України… Бо Україна починається з тебе».
Назар Кравчук. Фото автора.
«Гуцульський край», №14, 5.04.2019 року