Злітають останні листки календаря 2013-го. На порозі — 2014 рік.
Моє життя пов’язане з районною газетою з 1958 року. З її сторінок вдома дізнаємось про події і життя місцевого характеру і нашої неньки-України.
Особливо стала вона мені дорогою, як і багатьом інвалідам, в час хвороби. Щиро дякую тим, хто дбає (листоношам, меценатам), щоб люди, які не мають можливості передплатити газету, отримували її за рахунок їхніх коштів і не залишалися відірваними від життя району, від життя нашого доброго порадника — «Гуцульського краю».
Завершується передплата на 2014 рік нашої районної газети. Кожний, хто вважає себе щирим українцем і шанувальником друкованого слова, і хто хоче добром прислужити рідному краєві, мав би підтримати свій, такий улюблений «Гуцульський край». Бо добрий господар спочатку дбає про благоустрій свого рідного дому, а потім про інше.
Часто можна почути від багатьох людей і такі слова: «Щоби був кусень хліба, а газета — не обов’язково». Я згідна, хай Господь дасть нам усім кусень хліба, бо він потрібний для тіла. А що для нашої душі?…
Звичайно, хотілось би, щоб у новому 2014 році в нашому часописі було більше публікацій на релігійні і моральні теми. Щоб публікували матеріали про долю і життя ветеранів війни і праці і цим підтримували би вогник надії, аби вони відчували, що про них пам’ятають, їх шанують.
Ми, дописувачі газети, будемо мати моральне задоволення як і наші краяни, про яких буде написано у «Гуцульському краї». Тож спільною працею робімо корисну і потрібну справу. Щоб і надалі наша газета була подругою і доброю порадницею. Щоб у майбутньому статті наші були м’якшими за формою, але твердішими за змістом.
Любові і добра, миру і щастя всім у Новому 2014 році!
Варвара Мерещук