Нас, як і всіх свідомих громадян України, глибоко обурило прийняття Верховною Радою в першому читанні законопроекту Ківалова-Колесніченка «Про засади державної мовної політики», який майже повністю дублює поданий рік тому законопроект №1015-3 «Про мови в Україні» Єфремова-Симоненка-Гриневецького, що був негативно оцінений не лише профільними комітетами Верховної Ради України, парламентською опозицією, українськими науковими інституціями і громадськими організаціями, а й Верховним Комісаром ОБСЄ у справах національних меншин та експертами Венеціанської Комісії. Більшість ключових положень цього законопроекту в своїй основі явно суперечить Конституції України, рішенню Конституційного Суду від 14 грудня 1999 р. у справі про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції та ґрунтується на свавільному тлумаченні Європейської Хартії регіональних або міноритарних мов.
Автори законопроекту волюнтаристськи визначають кількість носіїв регіональних мов – 10 % і більше. Такого критерію немає у жодному міжнародно-правовому акті. В практичному плані ця норма забезпечить використання лише російської мови замість української як державної на більшій частині території України.
Законопроект Ківалова-Колесніченка не містить статті про відповідальність посадових осіб за порушення їхнього обов’язку вживати державну мову в офіційному спілкуванні. Законопроект має на меті підрив державного статусу української мови. По суті, йдеться про підміну Конституції України самовільно написаним законом. Нас непокоїть, що законопроект передбачає внесення суттєвих змін до 32-х Законів України, а також положень про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, про свідоцтво про народження, мовні приписи яких сформульовані відповідно до статті 10 Конституції України.
Поняття державної мови є складовою більш широкого за змістом та обсягом поняття «конституційний лад». Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить лише народові (частина 3 статті 5 Конституції України). Поняття і терміни статті 10, яка визначає основи мовної політики в Україні, як і інших статей розділу І Конституції України, можуть бути змінені тільки у спеціальному порядку, передбаченому статтею 156 Конституції України.
Таким чином, спроби запровадження в Україні статусу мов і порядку їх застосування, не передбачених статтею 10 Конституції України, слід кваліфікувати як порушення Основного закону – зазіхання на засади конституційного ладу України.
Ми схвильовані тим, що законопроект спрямований на підрив статусу української мови як державної та її витіснення з ужитку в усіх сферах публічного життя в більшості областей України і розуміємо, що прихованою метою законопроекту Ківалова-Колесніченка є легітимізація русифікації України, яку здійснюють нинішня влада на вимогу Росії.
У разі ухвалення і втілення у життя цього законопроекту ще більшого масштабу набудуть порушення мовних прав українців і представників національних меншин України, будуть порушені засади конституційного ладу України, розпочнеться процес її федералізації, виникне серйозна загроза цілісності української держави.
Звертаємося до Верховної Ради України з категоричною вимогою відхилити законопроект Ківалова-Колесніченка як антиукраїнський і такий, що спрямований на підривання державних засад України.
Рішуче вимагаємо розробити концептуально інший, новий законопроект відповідно до Конституції України та принципів європейської мовної політики і практики із залученням фахівців, а не представників окремих політичних сил.
У разі ігнорування нашої законної вимоги на право функціонування української мови як державної залишаємо за собою можливість перейти до акцій громадянської непокори.
Закликаємо усі громадські і політичні організації, депутатів усіх рівнів підтримати наше звернення.
Прийнято на засіданні правління Косівської районної організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т.Г.Шевченка.
Богдан РАДИШ,
почесний голова правління РО ВУТ «Просвіта»,
письменник, член Національної спілки письменників України.