На Косівщині Рожнів — село особливе. Багате, відоме підриємливими людьми. Я зустрівся з людиною, яка уже десять років очолює це село, живе його болями й проблемами, і попросив відповісти на ряд запитань.
Знайомтесь — наш співрозмовник, сільський голова В.В.Ропар.
— Вас втретє обрали головою села. Із якою програмою Ви йшли на ці вибори? Що із запланованого Вам вдалося втілити в життя?
— Перш за все, хочу подякувати Вам за цікавість до моєї скромної персони. Що стосується передвиборної програми на останніх виборах, я би сказав, що ті завдання, які стоять перед нами сьогодні, це продовження програми, з якою я йшов на вибори вперше дясять років тому. Просто час диктує свої вимоги. Якщо десять років тому, ми ставили завдання, як розрахуватися з боргами із заробітної плати, з комунальних послуг вчителів, то сьогодні основні завдання спрямовані в першу чергу на поліпшення соціально-економічних умов проживання людей, створення належних побутових послуг населенню. І в цьому плані, я думаю, ми зробили немало. Я назву лише найбільш вагомі справи: створили сільське пожежне депо, освітили наші вулиці, організували централізоване збирання сміття, перекрили садочок, відкрили нове приміщення пошти, відремонтували будинки культури, видали Історію нашого села. Є багато і менш значущих справ. На сьогоднішній день стоять нові завдання: 22 березня на черговій сесії сільської ради ми прийнями Програму соціально-економічного розвитку села до 2015 року. Ця програма, я би сказав, соціально-культурного спрямування. Накреслені першочергові завдання: створити умови у дитячому садочку для відкриття ще двох груп дошкільнят, провести капітальний ремонт стадіону та сільського парку, завершити освітлення вулиць села, навести порядок у наших лісах і водоймах, і хотілось би виготовити символіку нашого села.
— Чи є перспективи залучення інвесторів до розвитку села?
— Звичайно, є. Але в цьому плані треба ще багато попрацювати. Має бути створений інвестиційний клімат у всьому регіоні. Якщо гірська частина нашого району має хороші перспективи розвитку туризму, то низинні території можна використати для розвитку малого підприємництва та сільського господарства зокрема, рослинництва, садівництва.
Але ті колізії, які є в сучасному законодавстві: зокрема з питання використання та переоформлення земельних часток (паїв), списання меліоративних земель та інші стримують цей процес. Інвестор хоче бачити чітку картину, бути впевненим у завтрашньому дні. Що стосується Рожнова, сьогодні залучаємо місцевих інвесторів (це зокрема, ФГ «Заріччя») просимо взяти земельні паї людей в оренду і почати їх обробляти. Ми йдемо назустріч і на сьогоднішній день є певні домовленості.
— Нещодавно Уряд подав до парламенту законопроект «Про об’єднання територіальних громад». Дехто називає цей закон адміністративно-територіальною реформою. Як ставитесь до цього Ви?
— Реформа обов’язково потрібна. Але вона ні в якому разі не повинна зачепити простих громадян, додати їм додаткових труднощів. Такою як її планували у 2005 році, краще її не проводити. Законопроект «Про об’єднання територіальних громад» в редакції уряду не вирішує всіх проблем реального об’єднання територіальних громад, частина норм не відповідає Конституції України, правові конструкції допускають багатозначне тлумачення.
Законопроект потребує суттєвого доопрацювання і має урегулювати всі процедури об’єднання, участь державних органів у цьому процесі та визначити фінансову підтримку об’єднання з боку держави. Насамперед, що стосується фінансової та економічної самодостатності територіальних громад, їхньої готовності для реалізації принципів субсидіарності в місцевому самоврядуванні. Для цього, на мою думку, необхідно вносити відповідні зміни як в Конституцію, так і в Бюджетний та Податковий кодекси. Ключовий стимул до об’єднання громад — фінансовий. І ми маємо його відстоювати, бо інакше закон не спрацює. Необхідно залишити норму першої редакції законопроекту, якою передбачали державні субвенції об’єднанням сільських територіальних громад. Це від 40 до 100 відсотків дотації до бюджету об’єднаної громади, залежно від її чисельності. Для наших депресивних сіл із дотаційними бюджетами — це порятунок і стимул до об’єднання та ефективного розвитку.
— Нелегко, напевне, тримати в порядку велике господарство Рожнова. Як працюють комунальні служби села?
— У нас працює ТзОВ «Рожнівський сількомунгосп», який надає послуги населенню та установам села. Основною проблемою залишається утилізація твердих побутових відходів. Це є проблема районного масштабу.
Зараз організовано централізований збір сміття від житлових будинків. «Рожнівський сіль комунгосп» здійснював у 2011 році ремонт комунальних доріг. Крім цього, ми тісно співпрацюємо з районним центром зайнятості з працевлаштування безробітних на громадські роботи з благоустрою села. Також залучаємо власників транспортних засобів під час проведення сільських толок. Таким чином стараємось тримати господарку в порядку.
— Безпека жителів села — це дуже важливе питання в роботі сільського голови. Ви задоволені роботою дільничних інспекторів?
— Це болюче питання. Хто такі дільничні інспектори? Це в основному молодь, яка має мізерну зарплату і не має транспортних засобів для здійснення своїх повноважень, не має житла і життєвого досвіду.
Якщо подивитись на укомплектованість посад, то дуже багато вакансій. А це ж представник закону! Це один з тих проблемних напрямків, що треба вирішувати разом з сільськими головами і з тими підприємцями, які працюють на цій землі. Адже дільничні інспектори в цілодобовому режимі працюють на державу. А добираються на попутках… Інколи деякі молоді люди, що мають досвід служби до півроку, обслуговують 5-6 сіл! Фізично людина може охопити все це? Ні. Хоча певна профілактична робота в нашому селі проводиться.
— Культмасова робота в Рожнові завжди була на високому рівні. Яким чином Ви особисто сприяєте розвитку культури, спорту?
— Хочу сказати, що активний розвиток художньо-самодіяльного аматорського мистецтва в нашому селі бере початок, мабуть, з післявоєнних років. Традиції, які заклали в ті часи, я особисто стараюсь всяким чином зберегти і підтримувати. Тішуся, що маю багато однодумців у цьому плані. Я завжди вважав, що тісні, дружні, доброзичливі стосунки із директорами будинків культури (а їх в селі два) — це запорука успіху голови. Хто, як не художня самодіяльність підтримає голову під час тих чи інших заходів в селі. Ну і ми, звичайно, стараємось створити належні умови для праці. Провели капітальний ремонт Будинку культури ім. А.Красовського. Замінено вікна у Будинку культури ім. І.Франка. В цьому році плануємо здійснити заміну опалювальних котлів з метою економії газу.
— Той факт, що Вас в третє обрали головою села, свідчить про те, що Ви вмієте спілкуватися з людьми, вмієте вислухати їх. З якими питаннями до Вас найчастіше звертаються люди?
— Робота з людьми дуже важка справа. Ще важча, чим робота з дітьми. Я педагог, тому знаю. Вислухати людину — це тільки половина справи, а допомогти їй, особисто мені, приносить велике задоволення. Люди приходять з різними питаннями. Інколи з такими, що не входять у мою компетенцію. Тому стараємось разом вирішити проблему.
Кожного ранку моя мама каже мені: «Сину, не можеш зарадити людині, то хоч вислухай її». Ці слова, мабуть, закарбувались у мене, тому, мабуть, за десять років роботи ніхто від мене не пішов з кабінету, грюкнувши дверима.
— Школа — це наша надія і наше майбутнє. Рожнівський НВК відомий на всю Україну. Розкажіть про співпрацю керівництва школи та влади села.
— Навчально-виховний комплекс «Гуцульщина» — це наша гордість. Дякуючи йому, в нашому селі побувало багато делегацій як з усієї України, так і багато іноземних. Про наше село знають у різних куточках нашої Батьківщини.
У нас із дирекцією школи тісні стосунки у вирішенні багатьох питань, зокрема господарських. Стараємось надавати максимальну допомогу. Зараз спільно працюємо над реалізацією проекту з відбудови плавального басейну. Нам немає чого ділити. І діти школи, і громада села — це все наші жителі. І ми спільно маємо докласти максимум зусиль для того, щоб всім в нашому селі жилося комфортно.
— Рожнів — село, в якому мирно уживаються представники різних конфесій. Як вдається Вам співпрацювати з ними?
— Ви, мабуть, пам’ятає, які баталії відбувались у нашому селі, і не тільки в нашому, в середині 90-х років. І,напевно, догадуєтесь, що всіх тих подій могло би не бути, якби «перші люди» (як із церковної ієрархії, так із боку влади) відкинули всі свої особисті амбіції і поклали б на перше місце громаду. Повірте, було б зовсім інакше. Я це питання сьогодні вирішую дуже просто: на всі заходи, де запрошують мене і наших двох священників (в селі дві конфесії: православні та греко-католики) я стаю посередині, священики по боках. І так проводимо будь-який захід. Найголовніше, що ми разом. І громада у нас одна.
— Як сприймаєте критику? Прокритикуйте себе самі.
— Чесно. Критику сприймаю боляче. Не полишають думки, що десь недопрацював, десь замало приділив уваги. А переношу, як належне. Себе критикую за те, що в деяких моментах буваю слабохарактерним, занадто добрим, і весь час думаю: «Я ж працюю з людьми, інакше не можна».
— Чи читаєте Ви газету «Гуцульський край»?
— Ну, звичайно. Не тільки я, вся моя сім’я. Починаючи ще з того часу, коли виходила «Радянська Гуцульщина». «Районка» завжди була в нашому домі. Я вважаю, що будь-яка людина, вчитель району, повинен цікавитись життям свого краю. Дуже би хотілось, щоб наша газета не перетворювалась в якийсь фотоальбом, а була надійним порадником і справедливим інформатором. Звичайно, для цього, як в будь-якій справі, необхідні кошти.
— Плануємо започаткувати рубрику «Сільський голова. Хто ти?». Чи потрібна вона, на Вашу думку?
— Колись, коли я був головою Асоціації сільських та селищних голів, ми пропонували створити спеціальну колонку в «Гуцульському краї» для сільських голів, щоб кожен мій колега міг висвітлити ту роботу, яку він проводить у своїй громаді. Адже повірте, роботи в селах робиться чимало. Є багато новаторських справ, а ми про них знаємо мало чи взагалі не знаємо. Тому Ваша ідея дуже хороша, і вона зробить газету набагато цікавішою.
— Рожнів — це село не тільки поетів, письменників, науковців. Це і безмежно красивий край духовно багатих людей. Які із забутих професій ще збереглись у селі? Чи є славні представники трудових династій?
Напевно, не для кого не є секретом, що в Рожнові «роблять все». Я дуже цим горджуся. Ви знаєте, маю таку звичку удосвіта об’їхати село. Дізнатись, як воно провело ніч. І Ви не повірите, з самого ранку воно не спить. Їдуть фіри на городи, збираються будівельники на роботу. Скрізь включені світла. У містах ще сплять, а село вже на ногах. Мабуть, так здавна повелося, що ранок-панок. Я радий, що є славні трудові династії у культурі, у сільському господарюванні, у будівництві, у мистецтві, у різьбярстві, у механізаторстві і багатьох інших професіях.
— Сільський голова — це дуже серйозна й відповідальна посада. А який Ви вдома, як сім’янин, чоловік, батько? Чим любите займатися? Про що мрієте?
Найбільшим моїм скарбом є дві мої донечки Ірина та Євгенія, які мені подарував Бог і моя дружина Ганна. Іринка в цьому році закінчує НВК «Гуцульщина» і має наміри своє майбутнє пов’язати із медициною. А Євгенія закінчує перший клас. В неї ще все попереду. Тому моєю мрією є: щоб всі діти і мої також здобули в нашій державі не тільки освіту, але й могли мати пристойну роботу. Щоб не шукали собі заробітків у екзотичних країнах. Це, мабуть, мрія не тільки моя, але всіх батьків.
— Ну і, звісно, декілька побажань читачам «Гуцульського краю».
— Бажаю навесні набути нових приємних почуттів. Якщо ж вони є, то нехай і надалі розквітають усі сім’ї кольорами веселки. Щоб всі були здоровими. Щоби раділи побільше усьому — сонцю, гарній погоді, усмішці перехожих. І взагалі, не забувайте тішитися приємним дрібницям, тоді усе життя складатиметься із великої радості. Читайте «Гуцульський край». Хай щастить!
— Василю Васильовичу, вітаємо Вас із десятирічним ювілеєм на посаді сільського голови, Великодніми святами і бажаємо нових успіхів у праці.
Розмову вів Ярослав ТИМОФІЙЧУК.