Хоча до офіційного старту передвиборної кампанії ще далеко, деякі молоді й амбітні політичні сили ведуть її вже зараз. Нещодавно у заповненому вщерть районному Будинку культури відбувся звіт депутатів ВО «Свобода», який був дуже схожий на передвиборну зустріч.
Присутні стоячи та оплесками зустріли харизматичного голову ВО «Свобода» Олега Тягнибока і голову обласної ради Олександра Сича.
Спершу слово для виступу взяв голова районної організації цієї партії Роман Матейчук (про його звіт докладніше розповімо в одному з наступних номерів «ГК»). Сьогодні ж публікуємо основні фрагменти виступів Олександра Сича та Олега Тягнибока.
Олександр Сич, заступник голови ВО «Свобода» з ідеологічних питань, голова обласної організації ВО «Свобода», голова Івано-Франківської обласної ради:
— Владу треба обирати і контролювати, — заявив Олександр Сич. — Тоді не доведеться нарікати, що вона не така, як нам хочеться.
Практика звітування депутатів є дуже позитивною, вона відповідає чинному законодавству і світовій практиці. В Івано-Франківській обласній раді є 114 депутатів, представлені 13 політичних партій. Це багато. Кожна має свою ідеологію і програму. Розумієте, як складно пов’язати це докупи, щоб обласна рада працювала конструктивно.
Нам вдалося досягнути тієї феноменальної речі, якої прагнуть українці протягом 20 років незалежності. Перед установчою сесією головні націоналістичні сили змогли порозумітися: сформувати більшість і обрати керівництво обласної ради. До коаліції більшості сьогодні входять ВО «Свобода», ВО «Батьківщина», фракції Нашої України, Фронту змін, НРУ, Партії «Удар» і один депутат, який представляє партію «За Україну».
Нас (представників демократичних партій. – Ред.) часто питають: «Чому не об’єднуєтеся? Об’єднуйтеся». Знаєте, людям хотілося би мати дуже простий вибір: з одного боку комуністи або регіонали, а з другого – одна проукраїнська партія. На жаль, це фантастика. Не буде цього ніколи. Люди різні за своєю природою і уподобаннями. Комусь подобається «Свобода», з її жорсткою принциповою позицією. Хтось такої принциповості боїться, хоче чогось ліберальнішого. Хтось від націоналістичних ідей сахається і хотів би чогось соціал-демократичного. Це нормально. Не всі проголосують за «Свободу». Тоді голосуйте за інші партії: є «Свобода», є «Батьківщина», є Фронт Змін. Інше питання — порозумітися між собою і не виливати один на одного цебра помиїв, не змагатися, хто найбільше назбирає компромату чи псевдокомпромату. Змагаймося нашими ідеями, нашими програмами, нашими особистостями. А позмагавшись у такій цивілізованій боротьбі і перемігши, сідаймо й говорімо: в районній раді, в обласній, у Верховній. Бо насправді у нас єдина стратегічна мета – розбудова могутньої Української держави. Хоч ми всі різні, але поєднаймо зусилля, бо проти нас — регіонали, комуністи, соціалісти тощо.
Робота нашої обласної ради має три складові: політичну, соціально-економічну і нові підходи до вирішення традиційних проблем.
Політична складова. Опоненти часто закидають, що ми занадто багато політикуємо, маючи на увазі те, що ми чи не на кожній сесії порушуємо дражливі питання про всеукраїнську і національну ситуацію: надсилаємо звернення, заяви, показуємо свою незгоду з тим, що робиться в Україні в соціально-економічній, в національній і загалом у політичній сферах, зокрема: виступаємо проти прийняття грабіжницького Податкового кодексу, на захист української мови, проти переслідування українців у Російській федерації, проти політичних репресій, проти українофобії в Україні, говоримо про величаве святкування 20-річчя незалежності в Україні, про святкування 120-річчя Євгена Коновальця… Коли ми порушуємо такі питання, то кажемо: нас обрали люди, ми є ретранслятором думок своїх виборців. Якщо ми захищаємо українськість, своє право на українську історію, церкву, мову і духовність, то ми це говоримо від імені людей.
Зрозуміло, що наші опоненти хочуть, щоб ми цього не говорили, щоб ми не порушували цих питань, аби отой антиукраїнський і авторитарний коток котився без будь-якого спротиву. І тому нам закидають політикування. А наше політикування – це ось таке вираження нашої принципової позиції від вашого імені.
Хоча теза про політикування брехлива. Насправді, за 10 сесій обласної ради ми прийняли 17 політичних заяв, звернень і рішень. 17 — з 289. Порівняйте. Це означає, що на 85-90 відсотків ми свою увагу концентруємо на вирішенні актуальних соціально-економічних питань.
Коли я став депутатом обласної ради і мене обрали її головою, дехто пророкував, що між обласної радою і обласною державною адміністрацією, яку очолює депутат обласної ради від Партії регіонів Михайло Вишиванюк, буде війна. Але, незважаючи на наші ідеологічні, світоглядні протиріччя і бачення різних процесів у державі, ми доклали максимум зусиль, щоб досягнути порозуміння і конструктиву при вирішення актуальних соціально-економічних питань. Це цілком прагматично. Ми повинні дбати за добробут жителів Прикарпаття, незалежно від своєї політичної приналежності.
Щоб якомога справедливіше розподіляти ті мізерні кошти, які є в розпорядженні обласної ради, її керівництво практикує виїзди на територію кожної районної ради, щоб визначити, які проблеми для цих громад є найбільш актуальними: оце — кров з носа — треба зробить, а це може почекати до наступного року.
Як допомагають у цій роботі нові підходи? Ми створили при голові обласної ради консультативну раду з питань місцевого самоврядування, до якої входять всі голови районних рад і голови міст обласного значення. Я їх регулярно збираю, як правило, перед сесією, перед прийняттям тих питань, які є дуже важливими для кожного району: бюджет, програма соціально-економічного розвитку, розподіл коштів по об’єктах…
Громадськість хоче знати, що робить влада. Ми створили громадську раду місцевого самоврядування при голові обласної ради. До неї входять представники більше 70 громадських організацій. Згідно з законом, вони не беруть участі у виборах, але за ними теж стоять люди, серед них є хороші фахівці-експерти, які можуть побачити недоліки у запропонованих обласною радою проектах, дати розумні поради і рекомендації, як їх виправити.
Нещодавно я запросив на зустріч владик традиційних українських церков: УГКЦ, УПЦ КП, УАПЦ. Нам треба приймати програму під умовною назвою «Церковно-державні відносини» або програму «Духовного життя». Церква, хоча й відділена від держави, але займається дуже важливою для України діяльністю: опікується за хорошу мораль у суспільстві, за виховання молоді, займається іншими потрібними речами.
Нам треба шукати нові форми праці, робити все можливе, щоб місцеве самоврядування було самодостатньою гілкою влади. Цим самим ми доб’ємось поліпшення життя у нашому суспільстві. Бо ми багато говоримо про демократію, але найпредметнішим її виявом є органи місцевого самоврядування, які обрані людьми. Якщо вони не мають ніяких прав, якщо вони реально нічого не роблять або ж їм не дають змоги робити, — немає ніякої демократії. Якщо ми не поставимо на належний рівень наші сільські, міські, районні, обласні ради, ніякої демократії в Україні не буде.
Олег ТЯГНИБОК:
«З ким об’єднуватись? Зі радниками?»
На початку свого виступу лідер ВО «Свобода» висловив здивування і обурення з приводу того, що головою Косівської районної ради обрано члена Партії регіонів і назвав зрадниками тих депутатів, які голосують однаково з Партією регіонів.
Олег Тягнибок, голова ВО «Свобода»:
— Як голова партії я маю відповідати за кожного її члена, — сказав Олег Тягнибок. — То чому не відповідають лідери інших партій за таке «тушкування», за зраду і цинізм? Знаєте, мені часто закидають: «А чого ви ся не об’єднуєтеся?». І то на кожному кроці. З ким об’єднуватись? Зі зрадниками? З тими, кого зараз на спині запхаєш у парламент, а він буде разом з Регіонами голосувати? Чому нема реакції щодо таких людей?
Ми зараз стоїмо на межі Ці вибори — останні реальні, в результаті яких ще можна буде щось парламентським шляхом у цій державі змінити. Якщо ці вибори програємо, якщо до парламенту пройдуть зрадники-тушки, бандюги, — все, кінець! Розумієте, який буде далі сценарій: зміна конституції, створення в Україні парламентської республіки, вибори президента у парламенті. І — до побачення мрії про Україну. Керувати будуть Табачники, Колєсніченки і Кіріл Гундяєв з його московським патріархатом і його «рускім міром».
В Україні немає системи противаг. Проблема в узурпації влади: виконавчої, судової, законодавчої. Єдиними, хто чинить спротив, є органи місцевого самоврядування, де є «Свобода», передусім Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської областей, де головами обласних рад стали свободівці.
Нам деякі мудрагелі закидають, мовляв, політикуєте, заяви пишете. А що залишається робити? Звісно, пишемо, якщо втручаються в нашу історію, якщо позбавляють звання Героя України справжніх героїв нашої нації – Степана Бандеру і Романа Шухевича.
Сьогодні є три політичні сили, які висловлюють свій протест чинній владі і які мають реальну можливість пройти в парламент: «Батьківщина», Фронт змін і «Свобода». Історія наших стосунків непроста. Ми ідеологічно різні, маємо зовсім інші погляди. Нас може об’єднувати єдине: треба валити режим Януковича, формувати партійні списки з таких людей, які не можуть бути «тушками» і зрадниками. Нам треба мати таку кількість депутатів у Верховній Раді, щоб не дозволити нікому міняти Конституцію.
Є два шляхи боротьби за владу: парламентський і революційний. Поки маємо хоча б мінімальний шанс парламентським шляхом змінити ситуацію у державі, мусимо його використати, — заявив голова ВО «Свобода».
Олег Тягнибок висловив своє негативне ставлення щодо мажоритарно-пропорційної системи виборів. На його думку, вона вигідна передусім Партії регіонів, яка за підтримки олігархів, висуватиме по таких округах нібито незалежних, а насправді своїх кандидатів, з якими зможе легко домовитись і якими маніпулюватиме у Парламенті.
Лідер ВО «Свобода» вважає більш перспективною і демократичною пропорційну систему виборів за відкритими списками. Однак варіант, запропонований Ставнійчук, на його думку дуже заплутаний: «Треба кілька років, щоб навчити людей правильно голосувати за такою системою, бо в тих списках навіть професор не розбереться з першого разу».
— Щоб у нас не витирали ноги, нам передусім треба себе поважати, — заявив наприкінці свого виступу Олег Тягнибок. – Нам потрібна національна і патріотична влада, яка перш за все буде ставити державні інтереси, а не інтереси власної кишені. Це прості правила, які діють у цивілізованому світі.
Олександр Сич та Олег Тягнибок відповіли також на запитання присутніх.
Записала Аліса МУДРИЦЬКА.