Сріблясті й червоні покрівлі між зелених садів на високих пагорбах і в розлогій долині, дзвінкоголосий потік Каменець і тихий потічок Гнилиця, швидкі на ходу та жваві на розмову й дотепні жарти жителі, які з пошаною проходять чи проїжджають повз скульптурну композицію Тарасові Шевченкові та його літературним героям біля двоповерхової школи та Будинку культури, овіяна прадавніми вітрами Овидова гора, яка, за переказами, пов’язана з Овідієм, висока стрілецька могила на березі Ян край шляху із Кутів на Косів, мелодійні дзвони трьох церков під Святим Євангелієм синіх небес – такими постають перед нами Старі Кути — одне з наймальовничіших сіл Івано-Франківщини. Про нього створено чимало легенд. В одній із них оповідається, що Колумб лишень плив до невідомої для нього Америки, а старокутські уже вертали звідти з торгів. В іншій — про те, що Гагарін тільки летів у космос, а старокутські вже зустрічали його там.
Головує у цьому легендарному селі лікар за фахом, депутат районної ради двох попередніх скликань, колишній керуючий справами —заступник голови виконавчого апарату районної ради Григорій Лаврук.
Народився Григорій Петрович у Старих Кутах 13 лютого 1967 року. Закінчив Кутську середню школу у 1984 році, отримавши атестат з відмінними оцінками, 1993 року — Івано-Франківський медичний інститут (загальнолікувальний факультет), у 1996 – інтернатуру, де йому вручили сертифікат ортопеда-травматолога.
Працював у Івано-Франківській міській лікарні №1, був заступником головного лікаря Кутської і Яблунівської лікарень, створив у Кутах перший на Косівщині приватний ортопедо-травматологічний кабінет ім. професора Юрія Ясельського, який швидко набув популярності, заснував Старокутський громадський благодійний фонд «Милосердя», кошти з якого виділяв для тих людей рідного села, яким вони були вкрай необхідні. З часу обрання Григорія Лаврука сільським головою фонд очолює депутат районної ради, заступник директора Старокутської ЗОШ I-III ст. Галина Том’юк.
Г.П.Лаврук – позапартійний, проте завжди брав найактивнішу участь у громадсько-політичному житті села і району. У грудні минулого року його обрали головою районної асоціації голів сільських рад.
Разом із дружиною Русланою виховує двох дітей: донечка Іванка навчається у сьомому класі, синочкові Тарасикові – п’ятий рік.
З Григорієм Петровичем ми і поведемо мову про Старі Кути.
— Легенди про Старі Кути випливають з реальності, — каже Григорій Петрович. — Старокутські люди і справді стараються всюди бути першими, вони розумні й підприємливі, постійно тягнуться до всього нового. Вони були в числі перших емігрантів до інших країн, звідки й завезли чимало сортів яблук, груш, слив, черешень і винограду. Плоди садів жителі нашого села продавали не лише в усіх куточках України, але й колишнього Радянського Союзу. Завдяки цьому будували, творили заможну господарку, підтримували фінансово дітей під час навчання в училищах і «вишах».
Маючи нескорений і волелюбний характер, жителі села брали участь у національно-визвольній боротьбі під проводом Богдана Хмельницького. Ще й донині в родині Глібчуків-Шабельків зберігається бойова козацька шабля, яку далекий предок заповів передавати з покоління у покоління. Тут діяв загін опришків на чолі з Білоголовим. В альбомі «Українські січові стрільці» знаходимо чимало прізвищ уродженців Старих Кутів. Уславлене це село іменами повстанців, старшин УПА, діячів ОУН.
У ньому є три культові споруди: храм УГКЦ, в якому відправляє Богослужіння о. Юрій Костик, та два храми УАПЦ (священик Дмитро Коцаба).
Село є одним із найбільших на Косівщині: у центральній частині та на п’ятьох присілках живуть 5194 особи (людини). Розташоване село на висоті 430 метрів над рівнем моря. Хребет Хоминський сягає 828 метрів, Овидова гора – 725 метрів. Територія сільської ради займає 2 тис. 234 з половиною гектара, населеного пункту – 1385 га, лісових масивів – 1051 га. Хочу акцентувати, що Старі Кути є одним із небагатьох населених пунктів району, територіальний поділ яких не змінювався від 1940 року.
Із 2751 господарства 1531 газифіковане, 600 – телефонізовані.
Село має 24 вулиці, які прямують зі сходу на захід, та з півдня на північ. Їхня загальна протяжність 36 км, п’ять з яких мають тверде покриття. Заслуга в цьому уродженця нашого села, начальника управління Служби автомобільних доріг в Івано-Франківській області, депутата обласної ради Сергія Сендерського. Завдяки йому на гарно заасфальтовані вулиці ступають буквально зі шкільного порогу 430 учнів ЗОШ I-III ст. та 38 вихованців школи-садка на присілку Пеньківка.
Хочу згадати добрим словом колишнього голову сільської ради Ярослава Васильовича Поп’юка, при якому вперше розпочали будівництво нової школи та берегоукріплень, асфальтування доріг, чимало інших добрих справ.
Є в селі два будинки культури: центральний розрахований на 500 місць (директор Ганна Мартинів). При ньому є бібліотека з книжковим фондом 7794 примірники. Завідує нею Галина Букатчук. Друга бібліотека (завідувач Руслана Лазорик) розміщена у Пеньківській школі-садку. Пеньківський присілковий Будинок культури має 150 місць. Його директор — Михайло Цикаляк.
У селі є 19 магазинів, з яких три – промислові.
— Григорію Петровичу, до того ж у селі — взірцевий порядок майже біля кожної домівки.
— Так. У цьому році наше село отримало третє місце у районному конкурсі на кращий населений пункт з благоустрою. Ми організовуємо періодичні вуличні сільські толоки з благоустрою. При нашій сільській раді уперше в районі створено інвестиційний центр, на який покладаємо великі надії у питанні побудови в Старих Кутах потужної туристичної інфраструктури. Якщо цього доможемось, то досягнемо значного поповнення бюджету сільської ради, створення нових робочих місць, поліпшення добробуту жителів села та його благоустрою. У той же час матимемо гарантію, що ніхто не посягне на ліси на території сільської ради, задіяні під туристичну інфраструктуру.
— Що ще нового сталось у житті села з часу обрання Вас сільським головою 31 жовтня 2010 року?
— Якщо вести мову про сферу культури, то відроджено художню самодіяльність у Пеньківському Будинку культури. Водночас, це є відродження і утвердження української пісні, народного танцю, гуцульського фольклору, від чого нашу молодь намагаються ізолювати недруги відновленої Української держави, нав’язуючи все чужинське через засоби масової інформації, так звані конкурси та фестивалі. Мовляв, українці такі відсталі, що ніколи не мали власної культури. Я вірю, що молодь Пеньківки і Старих Кутів не зрадить рідні звичаї.
Уперше за період відновлення незалежності створено футбольну команду, яку заявлено на першість району. Її назва – «Скала», головний тренер – Василь Андрусяк. Старим Кутам потрібно повернути футбольну славу і змістовний відпочинок її жителів. Приємно, що маємо повне порозуміння з молоддю.
Нині працюємо над вирішенням питання будівництва футбольного стадіону. Здійснили за кошти сільської ради ямковий ремонт вулиць Шкільної, Банської, Перемоги.
За кошти сільської ради (шість тисяч гривень) виготовлено документи на право власності комунальної громади на дитячий садок «Гуцулочка», школу-садок та Будинок культури на присілку Пеньківці, ЗОШ I-III ст. і два ФАПи. Залишилось виготовити документи на власність на земельні ділянки під згадані установи.
Продовжуємо розпочате попереднім сільським головою Василем Цикаляком встановлення вуличного освітлення. Під’єднано до електромережі 35 світильників. Плануємо – не менше 120.
На території сільської ради є 460 га орних земель, наданих у паї. Більшість із них не використовують за цільовим призначенням. Вони заросли кущами та покрились суцільними мурашниками. Є попередня домовленість з уродженцем нашого села, директором ТзОВ «Агротех» у Кіровограді Михайлом Кулешірем про вивчення структури ґрунтів цих земель з метою передачі йому їх в оренду на основі укладення договору оренди землі для вирощування на них відповідних сільськогосподарських культур. Договір повинен бути вигідним для самих пайовиків.
Уклали типовий договір з приватним підприємцем Василем Чепигою (Подоріжним) про вивезення твердих побутових відходів. Їх забирають з господарств раз на місяць.
У задумах – придбання сміттєвоза та створення комунального господарства при сільській раді.
— Вам зосталось у спадок незавершене будівництво нової школи та адмінбудинку. Як думаєте вирішувати це питання?
— Недобудоване приміщення школи, зведення якої розпочато в 1989 році, вже стало аварійним. За сприяння райдержадміністрації та облдержадміністрації подано документи на його реконструкцію у Кабінет міністрів України.
Щодо адмінбудинку сільської ради, то я побував на прийомі в голови облдержадміністрації Михайла Васильовича Вишиванюка. Він пообіцяв, що на його добудову в наступному році буде виділено 1 млн. 200 тис. грн., а для дітей села – шкільний автобус.
— Чи повністю ліквідовані наслідки стихій 2008 та 2010 років?
— На жаль, ні! До цього ще додалася одна стихія – повеневий паводок 28 червня цього року. Він прорвав дамбу і зруйнував частково берегоукріплення у Каменці та по вулицях Потоковій і Шевченка. При сільській раді створено комісію з ліквідації наслідків стихійного лиха.
— Хто з впливових жителів Старих Кутів найбільше допомагає Вам у вирішенні проблем на районному та обласному рівнях?
— Щодо обласного рівня, то є суттєва підтримка у вирішенні проблем села від начальника районного управління експлуатації газового господарства, депутата обласної ради Віталія Фейчука, який сприяє у виділенні коштів на одноразові допомоги людям з обмеженими фізичними можливостями, фінансово підтримує футбольний клуб «Скала», надає допомогу у вирішенні нагальних проблем села; уже згаданого нашого шанованого земляка Сергія Сендерського, депутата районної ради, підприємця і мецената Ореста Кулешіра, співвласника спортивно-туристичної оздоровчої бази «Легенда Карпат», депутата районної ради Богдана Чепиги.
— Яку роль відіграє у духовному та соціально-економічному житті села спортивно-туристична оздоровча база «Легенда Карпат»?
— Я тут швидше хотів би сказати про роль її співвласника Богдана Несторовича Чепиги. Бо це людина, яка з самого початку національного відродження України була ініціатором багатьох національно-патріотичних та духовних починань у Старих Кутах і на Косівщині. У 1989 році виготовив на мідному листі карбований тризуб, який вперше у районі був публічно встановлений в офіційній установі – Старокутському народному домі під час сходу жителів села, на якому тоді обговорювали питання української символіки. Світлої пам’яті Іван Дрищук (Полковник) вивісив на сцені вишитий його покійною мамою Оленою синьо-жовтий прапор. Богдан та Іван спільно з Петром Амброзяком привезли з Києва ілюстровану «Історію України» М.Грушевського, суворо заборонену тоді радянським режимом.
Пригадую, як Богдан недноразово їхав до Києва на небезпечні мітинги протесту проти комуністичного режиму. Згодом разом із Юрієм Бойчуком організували першу на теренах області своєрідну народну охорону – Варту порядку. З початку 90-х років, коли став підприємцем, Богдан Чепига є постійним меценатом сільських і районних заходів, надає фінансову підтримку творчим людям і спортсменам. Паралельно із підприємницькою та політичною діяльністю займався і спортивною: спільно з Юрієм Бойчуком і Валерієм Галаном створив спортивний клуб одноборств «Козак», на базі якого і постала спортивно-туристична оздоровча база «Легенда Карпат», що розташована в урочищі Дубина над Яном села Старих Кутів. Вона і справді відграє велику роль у житті нашого села.
— Старі Кути славні на творчих людей і науковців.
— Звичайно. Ми гордимося доктором економічних наук, професором Львівського національного університету ім. І.Франка Лесем Ковалюком, талановитим диригентом, керівником відомої народної чоловічої хорової капели «Черемош» та інших художніх колективів Маркіяном Ковалюком, володарем Гран-прі одного із всеукраїнських конкурсів на краще декламування творів Тараса Шевченка поетом Ігорем Маковійчуком, лауреатом премії ім. Михайла Павлика, відомим дитячим поетом Миколою Близнюком, суддею міжнародної категорії та майстром спорту з боксу Андрієм Глібчуком, знаними в Україні книговидавцем Михайлом Павлюком, тренером і головою правління ФК «Карпати» (Кути) Миколою Кушніруком та іншими.
У селі встановлено меморіальну плиту одному з найталановитіших майстрів легенди України, знавцю більше десятка мов Ярославу Гавучаку на його рідній домівці, Іванові Франку — на будинку, де проживав громадський діяч, адвокат Данило Кулик. Пам’ятаємо про автора ряду видань про національно-визвольну боротьбу за волю України Володимира Близнюка, краєзнавця і науковця Дмитра Шпака. Найщиріших слів вдячності заслуговує голова правління районного об’єднання «Рідне слово» Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка, вихідець із нашого села Богдан Глібчук, який був ініціатором, виніс всі труднощі зі збору коштів та будівництва в Старих Кутах другого в Україні пам’ятника засновнику і голові ОУН Євгену Коновальцю.
Я щиро вдячний усім жителям рідного села, сільським депутатам, членам виконкому сільської ради за їхню підтримку, за високу національну свідомість, вболівання за рідне село.
Не можна не відзначити велику роль у житті Старих Кутів підприємців: Михайла Павлюка, Василя Іванюка, Михайла Боднарука, Мирослава Близнюка (Стручка), Мирослава Близнюка (Шкрабка), Івана Романова, Уляни Маркуц, Володимира Зрайка, Володимира Тріщука, Михайла Гаврилюка, Михайла Головчука, Василя Симовонюка, Руслана Дутчука, Василя Кифорука (Рубцака), Людмили Кузьменюк, Василя Андрусяка, Мирослава Кузьменюка, Василя Чепиги (Подоріжного) і його сина Василя та
інших.
У вирішенні проблем села відчутну допомогу надають голови ОДА та обласної ради Михайло Вишиванюк і Олександр Сич, голови РДА та районної ради Ярослав Шинкарук і Андрій Клуб.
— Дякую за розмову!
Василь ГЛІБЧУК.
Я прочитала коментарии про Григория Лаврука, и трохи здивована, чому, тому що за такий короткий час Григорий як служитель народу свого села,дуже мало ще зробив, и тому вважаю, що не треба бигти перед батька в пекло, кинець дило хвалить,треба щоб народ хвалив ане ти кому це вигидно. Будьте обективни.