Не зима, а просто свято
Ніби килимом, сніжок
Білим застелив лужок.
Ліс, і поле, і село
Білим снігом замело.
Закувало в криги ріки —
Оце радість нам велика!
Ви мчите на ковзанчатах,
Ми із гірки — на санчатах.
Швидко, хутко, як вітри,
Летять сани із гори.
Кричимо і сміємося,
Бо зими не боїмося.
Оце радості багато,
Не зима, а просто свято!
Не ховайся, сонечко
Не ховайся, сонечко,
Посвіти ще трішки.
Ми би ще побігали —
Не стомились ніжки.
День такий короткий,
Хочеться пограти,
А матуся з двору
Вже нас кличе спати.
Не ховайся, яснеє,
Посвіти ще трішки.
Ми би ще погралися…
Та надходить нічка.
Пташка
Перед віконцем в морознії дні
Я помічаю пернатого друга.
Ніжно лунають нотки сумні,
Підхоплює спів за вікном завірюха.
Змерзла, напевно, пташка маленька.
Щиро зернятком її пригощу.
Вдячно цвірінькне — і вже веселенька!
І я веселіша до хати помчу.
Богдана ЛУКАНЮК,
с. Хімчин.