15 серпня я відвідала захід, який сколихнув мою душу, залишивши в ній багато приємних спогадів. Це була виставка витворів мистецтва двох прекрасних панянок – матері та доньки, Марії Корнелюк-Гривінської та Дзвенислави Гривінської.
Виставку робіт цих двох майстринь відкрили у приміщенні Косівської школи мистецтв, яке надав Михайло Струтинський.
Марія Корнелюк-Гривінська походить із славетного роду народних умільців – Корнелюків. Її батько – Микола Корнелюк, відомий в Україні та за її межами виробами народного гуцульського одягу: крисань, кептарів, постолів, чересів та інших речей, які можна оглянути в музеї Корнелюків (район Москалівка). Мати ж – Ганна, в минулому вчитель початкових класів, також є співвласницею музею Корнелюків. Вона охоче розповідає і ознайомлює з експозиціями музею. Саме від пані Ганни я дізналася, що Марія перейняла вміння творити від бабусі Федори. Ще навчаючись у Косівському технікуму декоративно-прикладного мистецтва, вона вдосконалювала свої навики і почерпнула багато нового. Володіє не лише вродженим талантом, а й наділена ще Божим даром. Як сказала на відкритті виставки Марійчина мама: «Вона у нас справжній фантазер», — і це дійсно так, бо побачивши роботи Марії Корнелюк-Гривінської – закохуєшся в них. Адже вони вражають і милують узорами, фарбами, вмілим поєднанням різних орнаментів та елементів.
Керамічні вироби: тарілки, кахлі, дзбанки, писанки Марії Корнелюк-Гривінської є настільки колоритними, що неможливо відірвати від них очей. Вони, мов справжні зірки, зіткані з веселки. Дивлячись на ці, не побоюся цього слова, шедеври гуцульського мистецтва, мимоволі переносишся в якийсь інший чарівний світ, у інший вимір, де існує лише естетична насолода від побаченого. Також п. Марія власноруч виготовляє жіночі прикраси – гуцульські ґердани, які тішать око і є доказом того, що українські дівчата і жінки – найкрасивіші і найпрацьовитіші у світі.
Ще хочу розповісти про доньку Марії та Петра Гривінських — Дзвениславу Гривінську. Юна мисткиня, як і її мама, представила на виставці і свої роботи: вишивані рушники і скатертини.
Недаремно один гість виставки сказав: «Я приклоняюся перед цією дівчиною. У той час, коли молодь переважно «сидить в Інтернеті», «відривається на дискотеках», Дзвіна вишиває, вкладаючи у свої вишивані дивотвори тепло свого юного серця».
Присутні на виставці: подружжя Михайла та Романи Струтинських, Ганна Корнелюк, викладачі Косівського інституту декоративно-прикладного мистецтва – А. Григорук, В.Бойчук, кераміки О.Бейсюк та У.Шкром’юк, подружжя писанкарів – Ярослав та Ганна Сеньківи, різьбяр Богдан Ходан та багато інших були неймовірно задоволені побаченим, що й висловили у своїх промовах, бажаючи молодим майстриням – Марії та Дзвениславі: здоров’я, творчої наснаги та Божого благословення.
Я також приєднуюся до цих слів, а ще від себе додам: хай їхні руки ніколи не знають втоми, їхні серця хай завжди повняться коханням, а в їхніх душах – хай ніколи не згасає вогник натхнення, доброти, щирості і ласки.
Ірина Сеньків-Павлюк,
студентка 5-го курсу філологічного факультету Львівського національного університету ім. І.Франка.