На під’їзді до Косова, з боку села Пістиня, є гарна місцина. До лісу тулиться кафе «Світанок». Поряд таємничо виблискує дзеркальна поверхня кількох невеличких ставків. Зарості бур’янів довкола цих водойм, загальна занедбаність території відлякували випадкових відпочивальників. А близьке сусідство приватного кафе навіювало думку, що й ставки приватні, тож ліпше не пхати туди носа, аби не дістати по ньому. Тому прекрасна відпочинкова місцина майже не виконувала своєї благородної місії.
Покласти цьому край вирішили працівники Національного природного парку «Гуцульщина». Для цього всі як один узялися за мітли, коси, граблі і бензопили.
Спершу скосили траву, що дало змогу висушити набряклий від дощів ґрунт і вигнати подалі плазунів. Розчистили кущі. Збили з дощок сходи, якими тепер легко сходити униз з високого насипу уздовж дороги. Зробили місця для вогнищ. Зайнялися спорудженням альтанок.
Заступник директора НПП з наукової роботи Юрій Стефурак на мить відволікається від роботи, кладе убік граблі (вила) і розповідає нашому часопису:
— Тут прекрасне місце для відпочинку. Хочемо облагородити його. Є каскад ставків, зовсім поряд – ліс, неподалік — Маєток святого Миколая. Влітку на ставках можна плавати на катамаранах і човнах. Плануємо водойми почистити, запустити рибу, створити умови для туристично-рекреаційної риболовлі. Взимку тут можна облаштувати катки для дітей.
Василь Пророчук, директор НПП «Гуцульщина» доповнює розповідь колеги:
— Наш район туристичний. На Косівщину приїжджають гості мало не з усього світу. Тому маємо створити гарні умови для відпочинку. Такі суботники, як цей, ми проводимо постійно. Працюють усі, без винятку: від директора до сторожа. Наводимо порядок одночасно на кількох об’єктах, у кожному лісництві по черзі. Будуємо альтанки, впорядковуємо старі і створюємо нові відпочинкові місця. Ми проживаємо у дуже красивому місці. Треба цінувати цей дарунок долі, охороняти довкілля і дбати про нього, зробити все від нас залежне, щоб нам було любо тут жити, а нашим гостям — приємно відпочивати.