Пролунав останній дзвоник.
Свято останнього дзвоника, безперечно, є найбільшим у навчальному році. У кожній школі він пам’ятний, бо дає старт ще одному поколінню випускників.
Та у невеликих школах він особливий – по-родинному теплий і щирий, адже кожен учень – як на долоні, тут усі всіх знають.
Бурхливими оплесками зустрічала шкільна лінійка випускників у Городянській ЗОШ І-ІІ ступенів. Разом зі своїм класним керівником В.В.Пророчук, схвильовані, зворушені загальною увагою, вони шикувались на шкільному подвір’ї.
По-батьківському тепло звернулися до них директор школи М.В.Цюро, колишній випускник, радник голови районної ради Л.Л.Пророчук, сільський голова Л.Ф.Бойчук, батьки, перша вчителька Г.В.Свирид.
Традиційні слова вдячності вчителям, рідній школі хвилювали, бо відчувалося, що дев’ятикласники говорили їх щиро, від душі. А потім вони кружляли на шкільному подвір’ї у своєму першому «дорослому» вальсі. Дідусі і бабусі дивились на них із легким смутком, а молодші школярі – із захватом і заздрістю.
За народним звичаєм, батьки вишитими рушниками благословили своїх дітей у доросле життя.
Незабутнім для випускників був останній урок, який провела улюблена вчителька, класна «мама» В.В.Пророчук. Змістовно і обґрунтовано дев’ятикласники розповідали про свої плани на майбутнє. Тішить те, що в наших дітей немає комплексу меншовартості. І в маленьких школах учні мають великі мрії – хочуть стати президентами, вчителями, лікарями, бізнесменами.
Я. Тимофійчук.