Бо в цім гуцульськім селі ще збереглося те, що втрачає Україна та чимало інших країн світу. Більшість яво рівців свято бережуть красу гуцульської ноші, народної музики, танцю, пісні, народних ремесел, архітектури, весільні та інші побутові звичаї і обряди. Цим вони і цікаві для світу, для туристів з різних континентів світу.

Лишень в’їжджаючи у Яворів з косівського чи верховинського напрямів, кожен гість чи турист, які хоч трохи небайдужі до мистецтва, виявлять бажання сфотографуватись напам’ять біля в’їзних знаків. Вони нестандартно європейські – з бетону й металу, а є справжніми творами малої гуцульської дерев’яної архітектури. Ще більше захоплення викликає архітектурна композиція зупинки на вимогу в центрі села. Автором проекту і виконання матеріалів згаданих трьох малих архітектурних форм є художник з Черганівки Микола Сенчук. Це не перші такі його творчі роботи.

Якими бути в’їзним знакам, зупинкам на вимогу – це залежало від позиції Яворівського сільського голови Катерини Шкрібляк. Природнє відчуття краси, вишуканий естетичний смак дозволили їй вибрати найкращий варіант виготовлення згаданих архітектурних форм. Вони стали гарною візиткою не лише Яворова, але й окрасою Косівщини і всієї Гуцульщини, бо виготовлені в тих традиціях архітектури Карпат, які зоставили нам у спадок предки.

У доброму задумі Катерині Миколаївні посприяли підприємці Яворова Віталій Федорович Гондурак, Іван Васильович Вепрук, Іван Іванович Вепрук, Михайло Васильович Потяк, Валерій Юрійович Мойсюк, Володимир Дмитрович Павлюк, Галина Василівна Григорчук, Іван Федорович Гондурак.

Шана їм та всім іншим жителям Яворова, які дбають про рідне село, проявляють себе у вчинках як справжні духовно багаті і культурні особистості. Для світової мистецької спільноти Яворів – це колиска одних з найвидатніших майстрів художнього різьблення на дереві Юрія Шкрібляка, нащадків його родоводу Юрія і Семена Корпанюків та інших. Вони мали не лише високий мистецький хист, але й відзначались високим рівнем культури, естетики і етики. Для прикладу хоча би такий факт: святочно одягнений Семен Корпанюк ішов пішком з Яворова до Косова і при цьому навіть не забруднював одежини, не дозволяв собі дорогою будь-де викинути непотрібні речі. Бо він знав: то великий гріх викидати непотріб у річку чи на лоно природи, сором перед самим собою, це так, якби ти зчорнив собі душу, поганий приклад для дітей.

І це святий обов’язок нинішніх яворівців – так ставитись до дарованої нам Богом краси, як робив це Семен Корпанюк. Як сільський голова Катерина Шкрібляк організувала прибирання території Яворова, сама брала в цьому участь. Але вже в наступні дні гарні гірські краєвиди села почали знову псувати викинуті збайдужілою душею упаковки, пляшки та інші побутові відходи, висипали вздовж траси сміття із заїжджого автомобіля.

За кордоном за такі речі та за спалювання листя, гілля, побутових хімічних відходів, передбачені дуже високі штрафи. І там порядок. Від 10 січня 2010 року, згідно із Законом, прийнятим Верховною Радою, передбачені штрафи і в Україні: від 340 до 1700 гривень. Вони і є одним із способів поповнення бюджету сільської ради. Викинув чи спалив сміття – сам винен, що оштрафували.

Філософ Конфуцій писав: «Мудрець шукає все у собі, нерозумний – у комусь».

Отже, вибір… Вибір в усьому.

Коли заходиш у подвір’я Яворівської сільської ради, то бачиш, що воно акуратно прибране, естетично оформлений головний вхід у приміщення. Заходиш всередину нього – відчувається затишок у коридорах і кабінетах. Сучасна система опалення, нових конструкцій вікна і двері забезпечують нормальний тепловий режим. Гарно обладнані не лише кабінет сільського голови, що часто бачиш у подібних установах, але й секретаря, бухгалтера, дільничного інспектора, соціального працівника, дерев’яна вагонка надає урочистості залові засідань.

— Робимо ремонт і другого поверху. Там будуть розміщені поштові відділення, лісництво, служби побуту, — розповідає Катерина Миколаївна. Радіє, що збудували гарний новий міст через Рибницю замість зруйнованого стихією, ділиться думками щодо проведення в цьому році свята села. При цьому ознайомлює зі стендами і альбомами із проведення такого святочного заходу в 2006 – 2008 роках.

Кожна зі світлин цвіте гуцульськими вишиванками, запасками, крисанями, гільцями і віночками, розмаїтим морем творів із народних ремесел, в тім числі і призабутих у багатьох інших селах. Світлини переконують, що у Яворові є кому продовжувати пісенні, музичні, танцювальні традиції, є кому зі школярів і молоді затанцювати і «гуцулку», і «аркана», заспівати коломийки.

Ми сильні тим, що бережемо рідні звичаї, честь тому, хто це робить. А в Яворові таких оберегів рідної культури є чимало. Тому недарма на нараді, проведеній у райдержадміністрації 6 квітня, про це село дуже гарно відгукнулись голова РДА Ярослав Шинкарук та заступник Василь Привика, відзначили, що тут сумлінно ставляться і до збереження традицій, і благоустрою та соціально важливих питань.

Василь Глібчук.

На світлинах: сільський голова Катерина Шкрібляк разом із секретарем Марії Грималюк і бухгалтером Василиною Тинкалюк; малі архітектурні форми.

Фото Ярослава Тимофійчука.

Facebook коментарі
 

One Reply to “Вклонися, світе, Яворову!”

  1. Петро Шатрук

    Коли побачив фотограii прочитав статтю знаэте як серце заболiло бо живу вже багато рокiв в В.Новгородi а здоровля уже не даэ можливостi поiхати в свiй такий рiдний i такий далекий Яворiв вдячний хоч за те що кожну сторiночку Вашоi газети читаю по iнтернету.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *