Про таких людей, як Роман Стринадюк, гуцули кажуть, що «за яку роботу не візьметься, то все в руках горить».
І справді, вивчаючи роботи цього мосяжника, дивуєшся, бо він — і майстер, і художник, і конструктор, і технолог, і байкар, і фантазер. А чого в нього більше — не вгадати. Якщо Роман Михайлович задумав вже щось нове й оригінальне витворити, то опанує і технологію, і техніки нові вишукає, та й будь-який матеріал з його рук, як кажуть, «не вислизне».
Майстер працює в різних видах і жанрах художнього металу, тому й володіє багатьма техніками обробки матеріалу — куванням, литтям, карбуванням, чорнінням, гравіруванням тощо. Окрім цього, він ще знається на обробці деревини, шкіри й кераміки, адже в його творах ці природні матеріали є практично невід’ємними складовими елементами композицій.
У творчому доробку митця є архітектурні мотиви, меблі (зокрема, ковані скрині), обрядові і культові речі (свічники, трійці, оклади до Євангелій, хрести), зброя, порохівниці, люльки, кресала, а також аксесуари до верхнього етнічного одягу гуцулів (жіночі прикраси, череси, тайстри, чепраги, пояси, топірці, келифи тощо). Він дотримується автентичних технологій, апробованих багатьма поколіннями місцевих майстрів, але, варто зазначити, багато інноваційних родзинок у технологічну справу вніс завдяки винахідливості й допитливості.