Оригінальну ідею «запатентували» випускники колишнього Косівського технікуму прикладного і декоративного мистецтва 1989-го року випуску. Традиційна схема ювілейних зустрічей випускників (початок зустрічі — в аудиторії, закінчення — в кафе) творчим натурам наскучила. Саме так колишні бурсаки зустрічали десяти-, і п’ятнадцятиліття свого випуску. Хоч і приємно проводили час, але відчували — чогось бракує. Зрілість прагнень і думок, як відомо, приходить з роками. Тож 20-літню зустріч вирішили відзначити неординарно — організували виставку власних творчих робіт, показали викладачам і колишнім однокурсникам, а, відтак і собі, чого вдалося досягти у житті і творчості за минулі роки.
Зустрілись напередодні професійного свята — Дня художника. Приїхали і прийшли майже 30 чоловік.
Усього ж їхній курс налічував 75 спудеїв. Насичений святковими заходами день розпочали зі служби-Божої, яка проходила у церкві святого Василія Великого, що на Москалівці. Навіть збирали між собою кошти на її відбудову (нагадаємо, що цей столітній храм влітку вщент знищив вогонь). У рідному навчальному закладі випускники відкрили виставку дипломних робіт. А от у Косівському музеї прикладного мистецтва і побуту Гуцульщини відбулася головна частина свята — урочиста презентація незвичної експозиції, яку відкрила і вела завідувач музею Любов Ілюк. У трьох невеличких виставкових залах вмить стало гамірно і тісно — прийшло чимало викладачів, колишніх випускників і нинішніх студентів Косівського мистецького закладу.
Свої творчі роботи представили п’ятеро випускників 1989-го року: викладач кафедри образотворчого мистецтва Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Володимир Сандюк, викладач Косівського інституту ПДМ ЛНАМ Роман Лучук, художники Мирослав Близнюк та Анатолій Мельник (живуть в Івано-Франківську), Роман Іванишин (осів на Снятинщині).
Як у добрі старі часи підставив своє надійне плече колишнім вихованцям їхній викладач, нині в. о. завідувача кафедрою образотворчого мистецтва Косівського інституту ПДМ ЛНАМ Володимир Петрович Гуменюк. Загалом було представлено понад 40 живописних полотен і 30 робіт, різьблених на дереві.
У традиційних на таких заходах виступах випускників і викладачів було багато нетрадиційних, теплих і милих спогадів про давні і завжди прекрасні студентські літа. Викладачам — Володимиру Гуменюку, Степану Стефураку, Івану Парилі, Роману Кабину — не вірилося, що минуло вже 20 піт Тодішній курс вони добре пам’ятають. І хоча спудеям довелося навчатись у непрості і переломні часи Горбачовської перебудови, політичних катаклізмів, змін суспільного та економічного ладу, перекроювання карти Європи, усі студенти, за словами наставників, були напрочуд працьовиті, залюблені у мистецтво, якому не зрадили.
Залишились творчими натурами навіть після того, як обрали для себе інший фах. Чимало випускників 1989-го року продовжили навчання у вищих мистецьких навчальних закладах Києва, Львова, Івано-Франківська, заявили про себе як зрілі і талановиті митці.
«Ми завжди будемо пам’ятати нашу альма-матер, берегти і розвивати ті знання, які тут отримали, — підкреслив Мирослав Близнюк.
— Цією виставкою хочемо заявити: ми є, ми творчо працюємо. М’ити треба не тільки хлібом насущним. Люди мають залишати по собі гарні сліди. Бо ті, хто йдуть позаду, не знайшовши культурних і духовних стежок своїх попередників, можуть просто заблукати. Під час навчання наш курс ділився на відділи. Прожиті роки стерли ці відмінності. Тепер ми, як ніколи, почуваємо себе одним цілим. На цій виставці представлені лише різьба і живопис. Але на нашому курсі навчалися прекрасні кераміки, ковалі, наші друзі нині будують гарні будинки, роблять оригінальні інтер’єри. Думаю, що з нагоди 25-ліття закінчення нашого випуску ми зробимо виставку, що презентуватиме всі види прикладного і образотворчого мистецтва, які ми опанували під час навчання».
Ця виставка стала справжнім бальзамом на душі викладачів інституту, які переконалися: їхня праця, їхня наука не були марними. Багато відвідувачів виставки, зробивши перші кроки музейними залами, відразу ж поринали у неповторний колір, таємницю якого знає і щедро передає своїм учням Володимир Петрович Гуменюк. «Перше враження від виставки — колір, — наголосила мистецтвознавець Марія Іванчук. — У роботах випускників бачимо почерк і навчання їхнього вчителя Володимира Гуменюка. У всіх представлених полотнах — чистота, тепло і сяйво сонячного дня. Це дуже здорово!». «Мабуть, випускників привела сюди любов, яку виплекали цей край і його люди, наші педагоги, — не приховував емоцій викладач Іван Парила. — Приємно, що ми запалили в їхніх серцях іскру творчості, що ми скорнєли їм душу».
Аліса Мудрицька.