Усі ми знаємо, що життя Господа нашого Ісуса Христа було безгрішним, вчення — святим і піднесеним. Його благодіяння нещасним і стражденним були незліченними і відомими всьому народу. Ніякої причини для осудження Спасителя не було.
Ми знаємо, що Господь втілився та постраждав за наші гріхи, заради нашого спасіння. Але вороги Ісуса Христа не вірили, що Він Спаситель світу і ставились до Нього як до звичайної людини. Вони ненавиділи Його і врешті-решт добилися засудження на розп’яття і смерть.
Який засіб обрали вороги Ісуса Христа, щоб засудити невинного і безгрішного? Наклеп! Такий же засіб, до якого вдаються і зараз: заздрість, злоба і неправда людська, щоб очорнити, принизити і згубити людину. Наклеп завжди був і є засобом боротьби з добрими людьми.
На зорі історії людства диявол звів наклеп на Бога перед першими людьми — Адамом і Євою. І з того часу диявол став батьком брехні. Наклеп був і залишається до цього дня знаряддям у руках злих людей. Обмовляти ближнього свого, приписувати йому пороки, перебільшувати слабкості, криво тлумачити його добрі вчинки — все це часто зустрічається в нашому житті. Можна сказати, що це пошесть нашого часу. Наклеп — небезпечніше зло, ніж такі тяжкі злодіяння: грабіжництво і злодійство. Грабіжник викрадає матеріальні цінності, без яких ми нерідко можемо обійтися, а наклепник посягає на духовні блага та викрадає наш дорогоцінний скарб: добре ім’я, нашу честь — чим багато хто дорожить більше, ніж своїм життям. Апостол Павло говорив: «Для мене краще вмерти, ніж щоб хто знищив похвалу мою» (1 Кор. 9.15). Вбивця заміряється на наше тілесне життя, а наклепник вбиває нас морально.
Від грабіжника та злодія можна захищатися, застосовуючи відповідні запобіжні заходи. А хто чи що захистить нас від наклепника? Він зліший і хитріший від грабіжника і злодія. Найобережніші, найбездоганніші в своєму житті люди не мають захисту від злого язика. Наклеп немовби зумисне спрямовується проти тих, хто своїм чесним життям служить головним докором безсоромності й безсилій злобі наклепників. Скільки людей страждають від того, що на кожному кроці зустрічають наклепників.
Наклеп суворо осуджується у Священному Писанні. Сам Спаситель, який був поблажливим до людських слабкостей, називає книжників і фарисеїв — цих вчителів наклепу — зміями і породженням єхидни, диявола. Будучи синами диявола, наклепники будуть засуджені Богом на вічні страждання.
Нерідко буває, що Господь карає наклепників і в земному житті. Тому слід утримуватися від наклепу на ближнього свого.
Мирослав Лучко